Колисанка для БогданкаНародилася дитина –
Вся зібралася родина.
Батька й матір привітали,
Всім здоров'я побажали.
Рости-рости, мій синочку,
Козаченьку-соколочку,
Будь здоровий, чесний, гідний,
Україні-неньці вірний.
А як виростеш ти, сину,
Й помандруєш в Україну,
Не забудь батьків стареньких,
Пригадай, як був маленьким.
"Люлі-люлі", – колисали,
Щастя-доленьки бажали.
Люлі-люлі, мій синочку,
Зроблю тобі колисочку
Та й повішу у садочку
На найкращую гілочку.
Яблунька буде цвісти,
А Богданочко – рости.
Вітер буде колихати,
Соловейко щебетати,
Тато з мамою – радіти:
"Дай здоров'я, Боже, дітям!
Дай в житті їм щастя-долю,
А Вкраїні-неньці – волю.
Як держава процвітає,
То й сім'я достаток має".
Люлі-люлі, мій маленький,
Підростай на втіху неньці
І на користь Україні.
Виростай, моя дитино.
У людей же май повагу,
За Вітчизну йти – відвагу,
До науки – не примхливий,
До роботи – не лінивий.
Люлі-люлі, мій синочку,
Сни солодкі – в колисочку.
Сни хороші, кольорові,
У вустонька – рідну мову,
В голівоньку – розум ясний,
А у душу – світ прекрасний,
В ніжки й ручки – добру силу.
Спи, засни, моя дитино!
Білу пісеньку зими
Заспівала хуртовина.
Й розіслалась по землі
Сніжно-білая перина.
– Сніг як весело летить! –
У вікно кричать малята.
Лиш горобчики сумні,
Бо їм ніде заховатись.
Ані крихти, ні зерна,
Ні піщинки чи травички.
– Ну й холодная зима! –
Зажурилися синички.
– Є калина у дворі,
Де-не-де ще й горобина, –
Так міркують снігурі
І летять, гріючи крила.
Дятел-санітар лишень
Навіть взимку не нудьгує:
У саду і в лісі він
Кожне дерево лікує.
Сніг мете, летить, дзвенить
І гаптує ковдру білу,
Не втихає ні на мить.
З хати глянеш – любо, мило!
Біла пісенька зими
Буде трішки ще лунати.
Годівничку зробим ми
Для пташок. Агов, малята!
Ігор ВИЖОВЕЦЬ.
Кажуть котику дві мишки:
– Вийди з хати хоч на трішки.
Скільки будеш, коте, спати?
Йдем на вулицю гуляти.
Станем гратися у сніжки,
Покатаємося з гірки.
На санках будем возити,
Бабу снігову ліпити.
Ми також надвір ідемо,
Тобі валянки несемо,
Щоб тепленько обувався
І у жмурки з нами грався.
А щоб не замерзли вушка –
Бери шапку і кожушка…
– Ви також мерщій вдягайтесь,
Йдіть до мене, не ховайтесь.
Тільки вийшов кіт на гірку, –
Мишенята – шусь у нірку!
За роботу я візьмуся
Й від бабусі научуся
Нитку в голку протягнути,
Ляльці платтячко вдягнути.
Ще пошию їй спідничку,
Вишию на ній суничку,
Та фартух такий, як в мами,
Із червоними квітками.
Вона діток всіх забавляє,
На саночках катає.
Рум'янить щічки морозцем,
За носика щипає.
(Зима)
Звір цей має довгі вушка
І сіренького кожушка.
Дуже скорий побігайчик,
Звати його, дітки,…
(Зайчик)
Галина ОЛІФЕРЧУК.
смт Люблинець.
Залишити коментар