Підлість – їх "ремесло"Собака гавкає, а
караван іде –
Прислів'я це давно усім
відоме.
Та є людці, яким ніде
Немає спокою – ні в
офісі, ні вдома.
Їх заздрість їсть, як
жерсть іржа.
І всеосяжна хіть лихих
бажань:
Зробити комусь зло і
наплювати в душу.
Для чого і навіщо так?
– Бо мушу, мушу!
Якщо не виллю злість я на папір
І не кусатиму чужії душі аж до
"дір",
Яку я радість матиму тоді,
Яку я насолоду відчуватиму в
собі?
Ніяких! Отож, чорню усіх підряд,
Хоч знаю: я – противний гад.
То що удію, що зроблю,
Коли людей я не люблю?
А "розгорнутись" нині можна
скрізь –
І інтернет багнюкою залить
наскрізь,
І у газетках-шавках гавкать
що є сили
На всіх, хто розумніший, а мені
не милий.
Що тут сказать, панове
сіроманці?
Коли проснетесь ви узавтра
вранці,
Подумайте добряче (і то
негайно, зараз!),
Чи не настигне згодом Божа
кара?..
Максим ЗАЛІЗНЯК.
м. Луцьк.
Як літнє Сонечко пішло вже
спочивати,
А бабаки й ведмеді полягали
спати,
Дуже хвацько
І, як завжди, зненацька,
Вже після листопада,
Від стін Морозограда
Прийшла до нас Снігуронька-
зима.
А в нас… ані мітли, ані лопат
нема.
– Чому ж мовчить Верховна
Рада?
Невже вона зимі цій рада?
Невже не може відмінити,
Щоб цілий рік улітку жити?
– Колись могла б – тепер не в
змозі.
У них трибуна у облозі.
А тут така метаморфоза:
То дощ іде, то знов морози.
То закружляють хуртовини.
Немає тихої години.
Днів зо три крутять сніжні бурі.
Буксують люди, "буси", "фури",
Бо всюди снігу – кучугури.
То повінню зірве місток,
То знов мороз – аж до кісток.
Усі без винятку дороги –
Неначе чорт наставив роги.
І не проїхать, не пройти,
Й автомобіль не вберегти.
Там битий бампер, там –
ресора,
Амортизатор, там опора.
Не видно й світу – заметілі,
Аж дрож іде по всьому тілі.
Відкриті ями, биті люки.
Ламають люди ноги, руки.
Коротше – не ходьба, а муки.
А як прийшло під Новий рік –
Дороги, наче русла рік,
У прохолодную погоду
Покрились товстим шаром
льоду.
Тоді вже, братці, "зливай воду".
– А що ж ті хлопці
із Укршосдору?
Невже всі сплять в зимову
пору?
– Та роблять щось. Немає
спору.
Але ж вони і босі, й голі.
Знайшли пісок – немає солі,
І грейдера у них нема,
Бо ж тих грошей завжди
катма.
Повигрібали звідусіль,
То ледве нашкребли на
сіль.
Чекають. Як
поступлять гроші,
Куплять начальнику
калоші.
І хоч в бюджеті вже діра –
Снігозбирач із-за
"бугра".
Щоб міг директор
Укршосдору
Сніг прибирать із свого
двору.
Якщо грошей буде
багато…
Та ні. Не думай про
зарплату.
Придбають мітли і
лопати.
Тоді дорожні роботяги
Ввімкнуть передні й задні тяги,
Візьмуться дружно за лопати
І будуть лід оцей довбати.
А нам усім вже краще стане,
Як по весні усе розтане.
Віталій ЛИХОБИЦЬКИЙ.
м. Ковель.
Що собака друг людини,
Всім добре відомо:
Слідопит він і мисливець,
Охоронець дому.
"Пробіг пес через овес –
Не шкодило псові.
Хай же шкоди не буде
І тому вівсові".
Так писав Степан Руданський,
Бажав добра псині.
І не знав, не думав він,
Що клястимуть нині
І собак, і хазяїв,
Що не доглядають.
Бо собаки скрізь і всюди
Вільно вже гуляють.
Пси гуляють скрізь і всюди –
У селі і в місті.
Кажуть люди, що не треба
Вдома давати їсти.
Десь людину вже загризли,
Когось покусали.
А на комусь, часто чути,
Одяг розірвали.
Все в природі міняється,
Зостаються лиш сліди.
Той, хто зло зробив комусь,
Сам діждеться теж біди!
Григорій САРАПІН.
м. Ковель.
Залишити коментар