Цілий світ до мене піснею говоритьВже осінній вітер струни напинає,
Над листочком кожним, як дитя,
голосить,
На човні хиткому роки відпливають,
А мені лишають сивину у косах.
Золота і срібла в скрині
не збирала,
Цвіту золотого доля не дала,
Та мовчать не сміла, бо душа
співала,
Як весняна вишня квітла від
тепла.
В небесах високих заблудились зорі,
Падають, як сльози в листячко
руде.
Цілий світ до мене піснею говорить,
Хоч колись, я знаю, це життя
пройде.
Буде іще довго річка
шелестіти,
Тьохне соловейко, як
моя душа,
В радощах й печалі буде всім
світити
Пісня, що зорею стала
в небесах.
Ніна ШУГНІЛО.
Залишити коментар