Полку гумористів прибулоВ одному із попередніх випусків "Посиденьок з Охрімом Свиткою" ми вже друкували гумористичну бувальщину від Кості Волинського. Днями він знову завітав до редакції і залишив аж п'ять віршованих творів, теми для яких взяті із реального життя.
Скажу відверто: дуже хотілося б познайомити із творчим доробком пана Волинського наших читачів, як-то кажуть, по "повній програмі". Та от біда: обсяг написаного – 13 сторінок! Зрозуміло, що для того, аби все видрукувати, потрібно не менше кількох шпальт газети.
З надісланих творів я вибрав для публікації (і то не в повному обсязі) один, який розповідає про дитячі пустощі Костя Волинського і його друзів у не такому вже далекому минулому і який перегукується із сьогоднішніми "пустощами" деяких дорослих спритників.
На завершення скажу, що приємно, коли більшає людей, котрі цінують гумор і сатиру, намагаючись за їх допомогою підняти настрій і читачам "Вістей Ковельщини".
Охрім СВИТКА.
Ніби птахи, летять роки -
Їх не повернеш назад.
Ніби учора були малюки,
А сьогодні уже п'ятдесят.
Грали ми часто в піжмурки,
"Штандера-бандера", ганяли
м'яча.
"Шпака" навесні палкою били.
Не подумайте дурного – гра
це така.
Жаль мені нинішнє покоління:
Технічний прогрес забрав
у них все.
Інтернет і комп'ютерні ігри
Замінили дитинство усе.
А в свій час ми після школи,
Зробивши на завтра
усі завдання,
Весь день гуляли і грались,
Доки не настане вечірня пора.
На вулиці були ми рівні,
Не було серед нас "паханів".
Вигадували ми різні ігри
І часто сміялись із простаків…
Але найцікавіше для нас
(Хоч це й негарно – тепер
розумію)
Було підкидати гаманець
На нитці, що мала "специфічну"
дію.
Найцікавіше було із
жінками.
Що вони тоді витворяли!
Коли гаманець починав
"утікати",
Вони навкарачки його
доганяли.
Чоловіків теж веселила
забава,
Але вони були хитруваті:
Коли їм траплялась така
підстава,
Ставали на неї ногами
в захваті.
Швидко, на жаль, життя
минає,
Не вернеш роки назад.
А гаманці все
ж "підкидають"
Не тільки діти, а вже
й "батьки".
І назвали гру цю модно,
А крутіше – лохотрон.
Забирають людські гроші –
Не захистить Вас і Закон.
Отож, будьте всі уважні,
Своє серце бережіть.
Не втрапляйте у пастку,
Гроші в міру любіть!
Кость ВОЛИНСЬКИЙ.
Машина, за кермом якої сидить жінка, проїхала на червоне світло світлофора. Інспектор ДАІ доганяє її і вимагає документи:
– Як, ви – вчителька російської мови?! Я скільки років чекав цього моменту. Беріть ручку, папір і пишіть: "Я ніколи більше не буду порушувати правила дорожнього руху" сто разів підряд.
Автоінспектор зупиняє машину і запитує водія:
– Ви чого їдете із швидкістю 60 кілометрів на годину, коли там висить знак, що дозволяє лише 40?
– А я їхав 40!
– Ні, ви їхали 60!
– Ні, 40!
– Ні, 60!
В розмову втручається дружина водія:
– Шановний автоінспекторе! Коли мій чоловік вип'є, з ним сперечатись даремно.
Жінка нервово говорить "даішнику", який перевіряє документи:
– Тільки швидше, прошу вас. За мною гоняться ваші колеги…
Валентина ІВАНЮК.
Залишити коментар