Л ю б о вЛюбов приходить тихо, нечутними кроками доброти. В одязі самопожертви, з ніжним поглядом і загадковою посмішкою вона заглядає в найпотаємніші куточки душі. І стає її господаркою.
Вона смиренна, тиха і проста. І той, хто впустить її в своє серце, зростеться з нею навіки в одне ціле. А коли її зраджують, проганяють, вона з великою мукою і труднощами відходить, залишаючи порожнечу.
Любов своїм стражданням дає радість тому, хто відкриє їй своє серце, де зацвіте ніжний цвіт почуття.
Тож не зривайте цей цвіт, не топчіть ногами і не дайте йому засохнути.
Галина Оліферчук.
смт Люблинець.
Залишити коментар