Посиденьки з Охрімом Свиткою"Ой, Боже мій, горять якісь споруди!
Дзвоніть пожежникам негайно, у цю мить!".
"Куди дзвонити, добрі люди?
Так це ж депо пожежнеє горить!".
Тривожно звав на поміч дзвін.
В пожежників горить? То вже погане діло.
Та як не бивсь пожежників загін,
Депо, на жаль, усе згоріло.
Недешево все обійшлось –
В бою з вогнем ледь
командир не згинув.
А винуватців… не знайшлось,
Бо хтось там ніби недопалок кинув.
Шановна редакціє і любі вогнеборці!
Історія, яку я розповів, незважаючи на свою нібито неправдоподібність, дійсно мала місце в одному із сіл Вінницької області у 70-их роках минулого століття. Про це навіть журнал "Перець" писав. А депо згоріло, бо дерев'яне було.
Може, в гуморесці я трохи передав "перцю", але без цього гумору не буває. А взагалі, я низько схиляю голову перед нашими вогнеборцями. Це – мужні, сміливі люди, які у випадку потреби ідуть у вогонь, і в воду. Не кожен кинеться в палаючий будинок, полізе по високій драбині, щоб врятувати людей.
Звичайно, пожежникам, як і кожному з нас, властиве почуття страху. Але вони "переступають" через нього і тому, хто подолав боязнь у собі, не страшні ані висота, ані вогонь, ані інші перепони. Я по собі знаю, що непросто зробити такий крок, але при великому бажанні і силі волі – можливо.
Завдяки мужності і героїзму пожежників було приборкано пожежу на Чорнобильській АЕС 27 років тому. Якби не герої-вогнеборці, багато з яких уже немає в живих, хтозна, чи дожили б ми з вами до цьогорічної сонячної весни.
Отож, ще раз низький уклін – Вам, пожежники!
З повагою до
вогнеборців –
Гордій СИЧУК.
с. Луківка.
Монолог холостяка
Плинуть ріки тихим руслом.
Грають, плачуть старі гуслі,
Грають, плачуть ще й сміються,
Що ніяк не оженюся.
Я ж тому не оженюся,
Що матусеньки боюся.
Скільки гарних є дівчат,
А матусі – все не так.
Взяв би я собі Тетяну,
Так добро у мами "стягне".
Взяв би я собі Марічку,
Та бліде у неї личко.
Взяв би я собі Оленку –
Тільки ростом замаленька.
Взяв би я собі Одарку,
Та язик – як молотарка.
Взяв би я Анастасію,
Та "кацапка" із Росії.
Взяв би я собі Беату –
Дуже вже вона цибата.
Взяв би я собі циганку –
В голові одні цигарки.
Взяв би я уже і Сару –
Та ж не їсть нізащо сала.
Ой, багато є дівчат,
Та матусі все не так
І яка вгодила б мамі?
Може, взяти із В'єтнаму?
Плинуть ріки тихим руслом.
Грають, плачуть старі гуслі,
Грають, плачуть і сміються,
А я все не оженюся!
Монолог записала
Віра СЕМЕНІЙ.
Здібний учень в класі був.
Вчитись лінувався.
"Нащо мені ті "п'ятірки"? –
Часто вихвалявся.
Сперечатись з ним – дарма.
Вчитель сказав тільки:
"Доки розуму нема,
Вистачить і "трійки".
Розум Бог дає всім нам.
Здобувай знання вже сам".
У житті, на жаль, часто так буває:
Розум ніби в нього є, ну а знань – немає.
Григорій САРАПІН.
м. Ковель.
Чимало читачів газети відгукнулися на пропозицію взяти участь у конкурсі на кращий підпис до малюнка-карикатури ("Вісті Ковельщини" від 4 квітня ц. р.).
Повідомляємо, що приймання листів від учасників конкурсу дотепників завершено. Підсумки їх творчого "змагання" будуть опубліковані в наступному випуску "Посиденьок з Охрімом Свиткою".
Оргкомітет.
—За межі сваряться, а не знають, що всю землю скупив я!
Мал. А. ВАСИЛЕНКА.
Залишити коментар