Простеньке плаття,
"йожик" стрижка,
Стоїть маленька біля ліжка.
Все у віконце виглядає,
В надії матінку чекає.
– Матусю, де ти? Чуєш,
ненько,
Як плаче, журиться
серденько?
Воно болить, неначе ранка,
Бо все без тебе ночі й ранки.
Пішла на хибну ти стежину,
Коли покинула дитину –
Мене беззахисну, маленьку.
Чому так сталося,
рідненька?
Чому ти крилець не лишила?
Давно до тебе полетіла б.
Хворієш, може, важко
встати,
Водички нікому подати?
Я ж не така уже й маленька,
Була б у поміч тобі, ненько.
Мені потрібно зовсім мало –
Твоє тепло відчути, мамо!
…Думками лине десь далеко,
А, може, винен в цім лелека?
Не знав до матінки дороги
І на чужім поклав порозі.
Віра СЕМЕНІЙ.
м. Ковель.
Залишити коментар