Квітує КовельБ'є місто шляхом віражі
столітні,
Стрічає липня пору золоту,
Вкарбовує легенди
споконвічні,
Як личить, славу зводить
вікову.
Підкова символом труда
гартує
Козацьку волю й залізниці
дух.
Волині серце в унісон пульсує,
Мандрує світом
безперервний рух.
Хай лине дзвоном у
тисячоліття
Ковальська криця й
колія-ріка.
Хай колоситься нивою життя
сториця,
Над Ковелем палає Турії зоря!
Земля голубить
Древнє місто.
Ріка пливе,
Збігає колія.
Квітує Ковель -
Як намисто,
Піснями Лесиного краю
Видзвонить течія…
Зародилась річка правічна
Посеред прадавніх лісів,
Літопис розписує міста
У розквіті сонячних днів.
Тури нарекли наречену,
Громи освятили добром.
Хай Турія сяє знаменно
У парі з могутнім Дніпром.
У липах – ковальська колиска,
У пахощах трав – береги.
Кує щастя з літа-намиста
Коваль у рунах княжої доби…
Квітне липнем водогін ріки,
Зорі розплелись у хороводі.
Ніч купальська розвела вогні
У любистку чарвної вроди.
У медах духмяної трави,
В променях вогнистої любові
На вустах цілющої роси
Розцвіли віночки кольорові.
Вогнище – у небі майорить,
В іскрах свіч доствітнього
бажання.
Стук сердець сплітається
щомить,
Квітне липнем папороть
кохання.
Полум'я ночі –
У серці дівочім,
Палають медові
Квіти-вуста.
Зорі Купала –
До самого рання,
Сяйвом кохання
Єднає свіча...
Іван ЯРОШИК.
Залишити коментар