Посиденьки з Охрімом СвиткоюЯ
Яблука - радість і здоров'я; на дереві - надійний захист гарантовано; рвати - переслідування; їсти - сповнення найзаповітніших мрій; квашені - неприємності з власної вини; солодкі - веселі пригоди.
Яблуня квітуча - добрі новини.
Ягоди - їсти - хвороба дітей; збирати - матимеш успіх.
Яйця - купувати - грошові витрати; готувати - поразки в справах; бачити - суперечки, сварки.
Яструб - велика небезпека.
Ячмінь - мінливе щастя.
Ялина - приємні вісті.
•
Отож, любі читачі, на цьому ми завершуємо публікацію тлумачень снів, підготовлену на основі праці східного дервіша Нігах-тіза. Звичайно, надто всерйоз усе написане сприймати не слід, але дещо варто взяти до уваги.
Адже як би критично дехто не ставився до побаченого уві сні, багато з того, що сниться, збувається. І в цьому переконалася не одна людина.
Чому так відбувається – судити не нам. В природі багато загадкових явищ, які людина, незважаючи на сучасні досягнення науки, збагнути не може. Моя порада: ставитися до усього невідомого серйозно, не легковажити ним і не називати презирливо "забобонами" чи "пересудами".
Будь-яке передбачення –чи то релігійне, чи то наукове, чи то містичне – заслуговує уваги і поваги. Не обов'язково сліпо в нього вірити і покладатися лише на примхи долі, але враховувати у своїх вчинках, остерігатися поганих віщувань не завадить.
При цьому завжди пам'ятати: все – в руках Божих. В тому числі і наші сни, через які, можливо, Вищі сили посилають нам сигнали про майбутні небезпеки або успіхи.
Отож, щасливих вам снів!
Охрім СВИТКА.
Р.S. А на завершення нашої "сонної епопеї" –однойменний вірш відомого українського поета-сатирика Петра Ребра із Запоріжжя.
Я бачив дивний сон...
І. Франко
Привиділось, а, може,
і приснилось:
Як тільки зацвірінькали
пташки
І Сонечко на обрії
з'явилось,
Усі вкраїнці всілись
за книжки.
Але читали не
про Казанову.
Всі громадяни – молоді
й старі –
Вивчати узялись державну
мову,
Якою розмовляли матері.
Таке у Львові, в Харкові,
в Одесі.
Тут губернатор, мер, банкір,
нардеп.
Гризе граніт науки й
той професор,
Який з медаллю закінчив
лікнеп.
Усі тут – праві, і середні, й ліві
(Яких лише немає кольорів!).
Коли хтось огризнувся:
"Да пошлі ви",
Його Гарант лінійкою огрів.
Хто грамотний, того аж дрож
проймає,
Коли на дошці прочита рядки:
"Тому, хто мови рідної не знає,
Не наливати навіть на святки!"
Розмови не про бакси, не про
статки,
А тільки й чути в тім чи
в цім куті:
– А как по-украински
"недостатки"?
– А слово "жулик"
как перевести?
Так воскресає мова
солов’їна,
І вже над світом звістка
попливла:
– Ура! Заговорила Україна,
Яка німою вчора ще була!
...Про сновидіння розказав
я куму –
Мовляв, як люди, заживем
тепер.
А він почухав лисину, подумав
І каже: – Це погано, щоб
я вмер!
– Це добре! – я доводжу
полум'яно,
– Чудово, що згадали
про Закон!
А кум своєї гне: – Ні,
це погано!
Тому погано, що всього...
лиш сон!
Петро РЕБРО.
Залишити коментар