Ковельщина — край рідний серцю й дорогийІсторія Ковельщини невід’ємна від історії Волині і всього українського народу. Вона сягає в глибину віків. Про руську землю Волинь розповідають найстародавніші пам'ятки історії — "Повість минулих літ", "Галицько-Волинський літопис", "Слово о полку Ігоревім" та інші.
Безпосередньо Волинь і, зокрема, наш край висвітлюють в своїх наукових роботах професор Олександр Цинкаловський ("Стара Волинь і Волинське Полісся", видана в Канаді у 1984 році) та історик-краєзнавець Волині Микола Теодорович ("Волынь в описании городов, местечек и сел", видання 1903 року). Нині роботу над книгою, в якій буде висвітлено історію нашого краю, продовжує Анатолій Семенюк.
Та нерідко пам'ятні дати проходять непоміченими, а таких дат чимало. Так, у цьому році минає 430 років від першої писемної згадки про села Білашів, Будище, Городище, Колодницю, Колодяжне, Краснодуб’я та Черкаси.
Тож пригадаймо історію окремих згаданих населених пунктів.
Село Черкаси.
В своїй книзі "Стара Волинь і Волинське Полісся" професор Олександр Цинкаловський пише: "… с. Черкаси відносилось до Ковельського повіту Старокошарівської волості, 8 км від Ковеля. В кінці 19 століття там було 27 домів і 206 жителів. Було це колись боярське село в Ковельському повіті. В 1583 році село належало до князя Андрія Курбського. В 19 столітті належало до Міляновських і Бистрих. Земля попілятка на пісковому підкладі. До великої земельної власності за переписом 1911 року належало там 240 десятин".
Село Будище.
Професор Олександр Цинкаловський, "Стара Волинь і Волинське Полісся": "… с. Будище, Будище або Будища, Ковельський повіт (село належало до держави), 7 км від Ковеля. В кінці 19 століття було там 488 десятин землі, 20 домів і 138 жителів. Земля піскувата і часом глинка на крейдовому підкладі.
Колись село належало до ковельського староства. На початку 20 століття там було 244 жителі і цегельня. В 1583 році належало до Миляновицької волості Андрія Курбського. В половині 17 століття частина належить до римо-католицького луцького суфрагана, і має в 1630 р. – 30, в 1653 — 17 домів. Частина (в 17 ст.) належить до Ромунальда і Миколая і разом з с. Колодяжним має в 1648 р. 7 домів.
Село Городище.
О. Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся": "с. Городище, Ковельського повіту, Старокошарської волості, 14 км від Ковля при залізничній лінії Ковель-Берест. В кінці 19 ст. було там 58 домів і 401 житель, дерев'яна церква з 18 ст.
В 1583 р. село належало до містечка Вижеви на той час князя Андрія Курбського, який платив з Городища від 10 дим., 2 город, 1 ремісника.
В 1650 р. було власністю Д. Ціклинського. Селянської землі 114 дес. і 180 лісу.
У книзі М.Теодоровича "Волынь в описании городов, местечек и сел. Ковельський уезд" с. Городище згадується в 16 столітті як маєток князя В. Сангушка. Побудована у 1786 році церква в ім'я Успенія Пресвятої Богородиці на кошти прихожан. Дерев'яна, на нових камінних стовпах спільно з такою ж дзвіницею, покрита бляхою і пофарбована. Церковна утвар бідна.
Церковна земля орана в урочищі "Підцерковець" 3,5 десятин, сінокіс півдесятини, а в Гредьках 39 десятин. Земля ця відведена у 1849 році.
Церковно-приходська школа існувала з 1892 року. За даними 1896 року, дворів у селі 40, прихожан — 316. Церква приписана до самостійного Михайлівського приходу с. Секуня в 3 верстах.
Ярослав СУПРУНЮК,
начальник архівного відділу райдержадміністрації.
Залишити коментар