Всяка всячина / Посиденьки

12.12.2013

"Вісті Ковельщини" – ліки від депресії

І почитати можна,
і надрукуватися,
І від хвороб "демократії" полікуватися.
Взнати, чим живе міська родина,
Й рідна Волинь, й ненька–Україна.
І вислухають, і розрадять,
Як жити – порадять.
Надрукують щире співчуття…
Що поробиш? Таке життя.
       Аркадій ЧАБАНЧУК.
с. Новий Мосир.

Жменька сміху вам на потіху

Майже афоризми

• Уміння слухати — великий плюс. А уміння робити вигляд, що слухаєш, — це вже талант.

• Ми, жінки, набираємо вагу, тому що нагромаджені з роками знання, досвід і мудрість не вміщаються у нашій голові і поступово починають розподілятися по усьому тілу.

• Чоловіки, як  книги: бувають нудні, бувають цікаві, а, буває, у них гроші заховані.

• Чоловіча солідарність відрізняється від жіночої тим, що чоловіки солідарні між собою, а жінки солідарні проти когось.

Меню

Ранок – кава.
День – яблуко (апельсин), склянка кефіру.
Вечір – булочки, вареники, ковбаса, м'ясо, риба, пряники.

Анекдоти

Дружина каже чоловікові:

– Я оголосила війну своєму  жирові.

– Воно й видно: багато його в полон потрапило.

– Матусю, коли у нашій квартирі стане тепліше?
– В травні, синку.
Валентина ІВАНЮК.
смт Голоби.

Як я із Кличком "бився"

Раз приснилося мені,
Що з Кличком я бився.
Він до мене підійшов –
Я в куток забився.
Де ж: такий він здоровезний –
Я йому до пупа.
Він пита мене тихенько:
– Яка крові група?
Ну, брат, думаю, пропав я,
Що ж тепер робити?
Вже до пенсії, напевне,
Мені не дожити.
…Тут суддя звідкільсь узявся –
Худющий, як тюлька.
Все по рингу чогось біга
І свистить в свистюльку.
Я кажу: "Чого ти свищеш?
Можеш оглушити…"
І, щоб більше не свистів він,
То хотів вліпити.
Тут Кличко мені з розгону
Як зацідить в вухо.
З очей іскри поскакали,
Немов в танку, глухо.
Став товкти мене під боки
То зліва, то справа.
Ноги трусить лихоманка –
Кепські мої справи.
Загуло в моїй макітрі,
Губи поспухали…
Думав дати йому здачу –
Судді не пускали.
Зуби виплюнув я з рота,
Свище кров із носа.
Та така запекла, чорна,
Хоч бери й маж воза.
Хіба ж можна наді мною
Отак от знущатись?
Треба ж якось культурніше
З людьми обращатись.
…Як приїхав я додому –
Рідні не впізнали.
Мої діти з переляку
Хто куди втікали.
Попід вікна заглядають,
Не ідуть до хати.
Все бояться запитати,
Чи ж я їхній тато.
…Хай йому, тому Кличкові –
Це ж треба приснитись!
Більш ніколи я не буду
Отой бокс дивитись.
Розповідь любителя боксу
записала Галина ОЛІФЕРЧУК.
смт Люблинець.

Потаємне

О, Боже милий, я люблю!
Прости, що інколи грішу.

• 

Думками мріями лечу –
У іншім світі я живу.

Не в тому, де є рабство, зло,
А де любов і де тепло.
Де той вогонь, який не спить,
А душу й серце веселить.
Бо всі ми прагнемо тепла,

Де є любов – не буде зла!

Холодним вітром і дощем
Сліди вода змиває,
Усі дороги і стежки,
Кохання, що згасає.
Від почуттів моїх палких
Лишається лиш згадка,
Як ще повірити мені,
Що в світі є ще казка?
Раїса МАРЧУК.
м. Ковель.

                                                                                                                                                     —Який рай?! Ти ж на землі відраював! У пекло його!

                                                                                                                                                                                             Мал. А. ВАСИЛЕНКА.