Чому зима без снігуХодить Снігуронька,
Плаче, ридає,
Діда Мороза
Повсюди шукає.
– Дідусю старенький,
Де твій сніжок біленький?
– Ходив я горами,
Лісами, долинами.
Розкидав сніг
Своїми торбинами.
Та так утомився,
Що сніг випасти
Запізнився.
Але не журіться, люди, –
Сніг неодмінно ще буде!
Пелагея ХАРЧУК,
пенсіонерка.
м. Ковель.
Поговори зі мною, дощику –
нас тільки двох.
Поговори, прошу, поговори.
Моє життя, як у холоднім горщику:
Нема ні літа, ні весни.
А ти і взимку ухитряєшся
Сніг розтопити, принести тихі сни.
Я розповім про свої пристрасті,
А ти шуми, а ти шуми.
Ще розкажу, як і на сповіді,
Про всі гріхи, в яких я каюсь.
Тобі одному в цім дізнаюсь,
Та ти мовчи, та ти мовчи…
Губи стулені щільно твої.
При поцілунку, як троянди
Червоний бутон, розцвітають.
Скільки приносять солодкої млості
Тим, хто цілує, вони лишень знають.
Сузір'я міняють свій біг,
Зорі заздрісно того шукають,
Хто б цілувати так же їх міг,
Та дарма на щастя такеє чекають.
Бо тільки одні губи в світі, одні
Так при поцілунках
розпускають.
Повтори поцілунок, не бійся –
Зорі його не спізнають.
Губи солодкі твої
Для мене хай розцвітають!
Яків ЛАВРЕНКО.
м. Ковель.
Два брати зчепились
біля хати,
Навкулачки б'ються – сміх
і гріх.
Виясняють, хто з них рідну
матір
Любить в цілім світі більше
всіх.
Чубляться, будують барикади,
Розібрали хлівчик і паркан,
До сільради лине "канонада",
З двору втік сумирний
пес Полкан.
Дорікають, брудом обливають,
Лаються, мов кляті вороги.
В мегафони горло надривають,
Аж дерева в'януть навкруги.
Вже й забули, за що почалося.
Чорна революція – сліпа:
Чи за курку, що не там знеслася,
Чи за перевесло від снопа.
На поріг з'явилась їхня мати,
Вийшла за картоплею у льох:
"Годі вам, синочки, воювати,
Я ж люблю однаково обох.
Обнімітеся, брати, благаю,
Так Шевченко нам заповідав,
Лиш любов війну перемагає…".
Й брат правицю братові подав.
Федір САВЛУК.
м. Ковель.
Залишити коментар