Охрім Свитка знову приймає гостейЛюбі друзі!
Як Ви вже, мабуть, знаєте, загальні збори представників гумористично-сатиричного "цеху" не пустили мене у відставку й попросили і надалі щочетверга проводити традиційні посиденьки.
Що ж, проти волі народу не підеш. Отож, сьогодні я знову приймаю гостей і надаю їм слово.
Охрім СВИТКА.
Знову стогне рідна Україна:
Міцний ведмідь домагається її.
Принесла лиха година
Троянського коня у наші краї.
Політика – складна наука,
Вона – як чаша доброго вина.
Спочатку – радість, ейфорія, казка,
А захмелієш – виникне війна.
Україна – як вродлива жінка:
Манить, ніжить, пригорне.
Дехто думає, що вона легковажна
І що зовсім не шанує себе.
А ми є сильні і відважні,
Можливо, характеру замало було,
Зубами скрипіли – волі хотіли,
Старались навіки знищити зло.
А зло шипіло, коріння пускало,
Проникало в наше з вами єство,
Хотіло, щоб ми рабами стали,
Щоб проросло в країні його торжество.
Але сила духу нас воскресила
Серед хитрощів, підступів і різних каверз.
Народна совість Майдан зголосила,
Значить, паросток волі в народу не змерз.
Значить, ми, українці, не такі вже й безсилі,
Значить, дух козаків в нас ще не вмер!
Хай знає світ, що ми не безкрилі
І зумієм прогнати всіляких химер!
В нас народилось нове покоління,
Яке хоче жити на вільній землі.
Розносить Майдан волі проміння,
Ми є Українці, а не злидарі!
Кость ВОЛИНСЬКИЙ.
У літню ніч Вовчисько сірий,
Щоб погуляти в повній мірі,
Як кажуть, "випустити пару",
Зайшов із друзями до бару.
А бар той був не просто бар –
Там за окремий "гонорар"
Були і смажені зайчата,
Й красуні білочки-дівчата,
А на інтимнії моменти –
До послуги апартаменти.
То й наш Вовчисько на біду
Вподобав Білку молоду.
А Білка, молода та рання,
Вже дещо знала про кохання,
Тому за діяння амурні
"Пошила" сірого у дурні.
А щодо глуму і стриптизу,
То вже зробила експертизу
І за безчинства і облуду
На Вовка подала до суду.
А в цій любовній круговерті
Для Вовка суд – ще гірше смерті.
Лихі настали, чорні дні.
Не хоче Вовк тонуть в багні.
Тож, щоб закінчилися митарства,
Наобіцяв він їй півцарства.
І їй, і всій її рідні.
А Білка: "Ні!",
То й що, що Вовк?
Хай навіть Слон!
У нас – один для всіх закон.
Хтось скаже: "Ні, не може бути,
Це тільки в байці можна чути.
Невже та Білочка мала
Круг пальця Вовка обвела?".
Скажу відверто і без зла:
Цей Вовк був схожий на Козла
В городі посеред капусти,
Він був мастак щодо розпусти,
А Білка, хоч мала, та мудра,
Була у приязні до Зубра.
А Зубр яку має вагу?
Тому й зігнувся Вовк в дугу.
А через місяць вже по тому
У лісі стало всім відомо,
Що в тому лісі жнець і жрець
Той, в кого товщий гаманець.
А де ж мораль?
Лишилась там,
У барі, білкам і вовкам.
А Білка дійсно дуже ловка.
Не вірите? Спитайте Вовка.
Віталій ЛИХОБИЦЬКИЙ.
Залишити коментар