Коли "пеньки" при владі…В народі кажуть: про покійників – або добре, або нічого.
Сьогодні Янукович – фактично покійник, хоч достеменно невідомо, де він і з ким він. З огляду на це, дехто прогнозує: "Він ще повернеться". Деякі прихильники і активісти партії регіоналів погрожують: "Ми знову візьмемо владу у свої руки!".
Можу заспокоїти: ні він, ні синьо-білі не повернуться ніколи. Вони похоронили себе самі: своєю глупотою, тупістю, жадобою влади й грошей.
Нині в засобах масової інформації активно обговорюють і пишуть про надмірні розкоші в маєтках Януковича, Пшонки та іже з ними. В інтернеті ці розкоші можна побачити на власні очі на фотосвітлинах і у відеосюжетах.
Тверезо мислячим людям важко збагнути, для чого цій камарильї, в тому числі й деяким так званим "опозиціонерам", стільки золота, брильянтів, нерухомості, іномарок тощо.
Особисто я відповідь знаю: тому що замість голів у них – пеньки. Ті пеньки, по яких Янукович стрибав, лікуючи нібито коліно, у Межигір'ї. У "пеньки" він перетворив усю свою владну вертикаль. "Пеньками" хотів зробити й народ.
Не вийшло. Отож, мої любі читачі, щоб подібного не повторилося у майбутньому, добре думаймо, кому довірити владу надалі – колишнім «пенькам» чи новим їх "корчувальникам".
Охрім СВИТКА.
Захотілось раз Філату
Збудувати нову хату.
То й не став він відкладати –
Став до влади поспішати.
Й почалися походеньки:
Хата батька, земля неньки.
Та чим більше він ходив,
То було все більше див.
Майже рік за ніс водили.
Вже й з цементу стали брили,
Як, нарешті, дали дозвіл,
Та не скінчилися "козні".
Зруб поставив вже Філат,
Треба в нім наводить лад.
Нумо знов пороги бити,
По інстанціях ходити.
Що ж, почав з енергозбуту.
Став радіти: світло буде.
Та не знав про ті моменти,
Що зникають документи.
Бідний дядечко Філат –
Так робили скрізь, стократ –
Й у "помазані" моменти
Враз з'явились документи.
А тепер вперед , в спецБАЗ:
Збір паперів в котрий раз.
Щоб зварити трохи трубки,
Серце рвали, як ті круки.
Кожен думає із вас,
Що недобре щось у нас:
Гори зайвих скрізь паперів,
Гонять люд з дверей у двері.
А комп'ютери навіщо?
Іноземцям навіть смішно.
Хитромудра "теорема",
Ця продумана система.
На причілок сів Філат:
Ось, нарешті, в хаті й лад.
Та одне не зрозуміло:
За що крові всі попили?
Віра СЕМЕНІЙ.
Жовтень 2009 р.
Телевізор – злодій часу,
Чи не викинути часом?
Запроторити в болото,
Остогид уже достоту.
Стеля в хаті протікає,
Проте "плазма" в кутку сяє.
На диван закинеш ноги,
Очі вирячиш на нього.
Світить, блимає екран,
Споглядаєш, мов баран,
На новітнії "ворота" –
Заморожена робота,
Серіал бо йде цікавий,
Як Хосе побачив Клаву.
Мріє років три останні,
Щоб зізнатися в коханні.
А у шафі на полиці
Книги нудяться в пилюці,
В палітурках плачуть тихо,
Бо прийшло велике лихо.
Наче дві звірюки люті –
Телевізор і комп'ютер.
Вийшли разом на дорогу
І книжки взяли на роги.
З ними ще одна обнова,
Невелика, кишенькова:
Електронна бліда тека
Заміня бібліотеку.
Поміщається в ній книг –
Не потягне й грузовик.
Жаль, як стануть недоречні
Справи в нас бібліотечні.
І, можливо, що книгарні
"Перевтіляться" в кав'ярні.
Застарів, непопулярний
Нині жанр епістолярний.
Новий винахід – "мобіла"
Листування замінила.
Літні люди і малята
Розучилися писати,
Вміють лише розмовляти.
Сумка товста листоноші
На третину стала тонша.
Нажили собі мороку,
Без "мобілки" вже ні кроку.
Надокучлива, як муха,
Приліпилася до вуха.
І кредит мусово брати,
Щоб рахунки поповняти.
Ось такі вони амбітні,
Технології новітні.
Незворотній цей процес,
Мов стріла летить прогрес,
Розігнався ще скоріше,
Доки ці читались вірші.
Федір САВЛУК.
Залишити коментар