Посиденьки з Охрімом Свиткою26 червня ц. р. о 10-й годині в Будинку ради ветеранів відбулась розмова, учасники якої вносили свої пропозиції щодо вдосконалення організації перевезення пенсіонерів, де ще багато невирішених питань.
Ця розмова викликала у мене бажання написати кілька віршованих рядків і графічно передати трагедійно-комічну ситуацію з перевезення літніх людей:
Перевізнику, впізнай себе!– Щоб поїхати кудись,
Ти у юність повернись:
Підніми повище «юбку» –
То й візьмуть тебе в маршрутку.
Бо ті хлопці гонор мають,
Про стареньких забувають.
А коли стоїть дівчина –
Зупиняється машина.
Обійду десятою дорогою,
Щоб не чути зради «аромат».
У страшні воєнні роки
Мав би «говорити» автомат.
Та сьогодні навіть слова шкода,
Лиш презирство - ти мені не брат.
Невже знову хочеш комунізму,
Концтаборів і незліченних втрат?
Та ж схаменись: маєш ти Вітчизну.
Молися Богу за проводирів своїх,
Щоб дав їм розуму сповна:
Любити люд, любити правду, всіх,
Пить за свободу чашу аж до дна.
Хай вбереже Господь їх цього разу
Від чергового політсказу,
Щоб не пугукала удень сова.
Й мені пробачать в Божій волі
Відверті, щирі, зболені слова.
Яків ЛАВРЕНКО.
Залишити коментар