Україну та її народ не здолати!Великодні свята, які ми відзначили, на жаль, не зменшили напругу суспільно-політичного життя в Україні. Нестабільною залишається ситуація на Сході і Півдні держави, загроза військового протистояння з Росією не знята, як-то кажуть, з порядку денного.
Природно, всі ці драматичні події не лишають байдужими читачів газети. Вони надсилають до редакції листи, в яких висловлюють обурення діями московських правителів і "підкормлених" ними сепаратистів й диверсантів, підтримують боротьбу українських патріотів проти ворогів нації.
Прикметно, що останніми днями ми отримали електронною поштою кілька послань із близького "зарубіжжя". Зокрема, своїми думками поділилася завідуюча Євпаторійською бібліотекою Катерина ЧЕРНЯЄВА з Криму, яка активно займалася просвітницькою роботою серед читачів, котра нині в умовах російської окупації практично згорнута.
Патріотичного листа надіслав Олександр БИВШЕВ з Орловської області Російської Федерації, в якому гнівно засудив агресивну політику вітчизняних можновладців і запропонував до друку вірша "Українські повстанці" (друкуємо його і невеличкий коментар мовою оригіналу).
Як бачимо, далеко не всі мешканці Криму і Росії підтримують путінську владу та її агресивні дії щодо України. І це вселяє в душу оптимізм і впевненість у тому, що, як Воскрес Христос, воскресне й Україна! Це підтверджує і поетичне слово нашого постійного дописувача – Кості ВОЛИНСЬКОГО.
Охрім СВИТКА.
Сині-сині небосхили,
Жито золоте –
Це єдина Україна:
Море, ліс та степ,
Кримські гори і Карпати,
Річки та гаї.
Україна – славна мати
Рідної землі.
Українець, росіянин,
Грек і караїм,
І вірменин, і татарин –
Всіх єднає Крим.
Їх країна – Батьківщина,
Всі – сини землі.
Що зоветься Україна,
Діти ми твої.
Хай же Сонце гарно сяє
В сей суворий час
Та любов усіх до краю
Об'єднає нас!
Сумні й тривожні ці роки,
Коли і влада вже не діє:
Країну ділять на шматки,
Нам не залишивши надії.
Немає прапора, герба –
Великокняжого тризуба.
Навколо тут лише журба
І замість гривні сунуть "рубель".
Окупували москалі…
Кримчани, як же вам не сором
Змінити гривні на рублі
І жити "краще" з триколором?
Зростають ціни, як не жаль,
Та безробіття розквітає,
А у Кремлі сидить москаль
І ваші гроші в банк складає.
Чекали кращого життя,
І ще сто років почекайте.
Не буде в нас тепер пуття –
На носі чітко зарубайте!
Катерина ЧЕРНЯЄВА.
Крим, Україна, 10.04.2014 р.
Ох, не зря раскричались вороны!
Знать, предчувствуют падаль они.
Покидаем опять свои схроны. –
Наступают горячие дни.
Ждёт нас скоро кровавая жатва.
Будь что будет, и Бог нам судья!
Свята наша единая клятва:
Бить проклятых, себя не щадя.
Мы – солдаты Степана Бандеры.
Что фашисты нам, что москали...
Ничего нет сильней нашей веры
И любимей родимой земли.
Мы идём на врагов,смерти в жерло.
Хай загинем за землю свою.
Україна, яка ще не вмерла,
Перемогу здобуде в бою!
С уважением –
Александр БЫВШЕВ (даже не хочется писать "Россия"), Орловская область, пос. Кромы.
P. S. Среди непрекращающегося потока угроз и оскорблений в мой адрес я получил на днях весьма характерное письмо. Один возмущённый "товарищ" требует от власти приравнять всех инакомыслящих в России к... террористам.
В общем, Эрэфия докатилась – дальше некуда. Рядом только Северная Корея.
Видимо, прав был Андрей Макаревич: "Боюсь, этот народ уже не спасти".
А. Б.
Як важко знову стало в Україні жити.
Чому нам з вами не везе?
Вже понад триста років нашу землю гноблять,
Й найбільш москаль її "гризе".
Вже й перемогу спільно здобули,
Майдан нам душі оновив.
Але не довго переможцями були –
Підступний ворог рідну землю захопив.
Де ж ви поділись, наші отамани?
Так треба зараз сильної руки!
Невже герої наші на Майдані
Не за Європейську єдність полягли?
"Європа, НАТО нам таки поможуть", –
Втішаються думкою у Києві вожді.
Але, напевне, годі ілюзіями жити,
Бо вже «регіонали» – знов, як павичі.
За що ж ми всі тоді боролись,
Небесна Сотня полягла?
Ви хочете, щоб історія знову повторилась?
Щоб знову Україна під Росією злягла?
Не потрібно нам помочі чекати,
Адже в нас є свій потенціал.
Ми – нащадки славного козацтва,
А сепаратистів всіх – під трибунал!
Я прошу одного лиш у Бога,
Щоб з'явився в Україні такий Чорновіл,
Що міг би всіх нас об'єднати,
Щоб вистояти всім нам вистачило сил.
Кость ВОЛИНСЬКИЙ.
м. Ковель.
13.04.2014 р.
Залишити коментар