Силу слова до зброї прирівнятиЗгадав свою я львівську Політехніку,
Роки вісімдесяті, коли студентом був.
Тоді жилося легше і простіше –
Ніби в комунізмі трохи вже побув.
Не було тоді у нас корупції,
Хабарі майже ніхто не давав.
Спекулянт в цей час лиш наживався,
Коли імпорт підпільно продавав.
А зараз став він бізнесменом,
Фірму кожний має чималу.
Тепер вже він людей навчає жити,
Зарплату платить, на його погляд, немалу.
Можливо, й так, бо він дає роботу,
Можливо, і тому промисловість ще жива.
А де ж тоді взялася ця корупція?
Хіба не він чиновнику ніс хабара?
Ось так потроху, з кожним роком
Рівень корупції в країні наростав.
Щоб справу виграти, чи тендер взяти,
Бізнесмен хабар постійно підсував.
А зараз маємо хворобу,
Неначе псоріаз, все тіло "пописав".
Як бути далі, чим це лікувати?
Ніби здичавілий собака всіх нас покусав.
Майдан оголосив війну корупції,
Люстраційний комітет роботу розпочав,
А парламент наш усе роздумує,
Щоб систему цю ніхто не зруйнував.
І система майже вся працює –
Пастки ніхто не розставляв:
Корупціонери майже всі при ділі,
Прав у них ніхто не забирав.
"Який же вихід?" – кожний з нас спитає.
– Що нам робити і де правду віднайти?.
Молодь дуже за все це переживає,
Бо ж хоче у Європу швидше увійти.
Вихід є, його знайшла Європа.
І в цьому – глибинна справи суть.
У них плакат висить у всіх організаціях:
"Наші працівники хабарів не беруть".
Кость ВОЛИНСЬКИЙ.
Грайте, сурми козацькі, – як гімни,
Непоборний заводьте мотив.
Зборонімо, народе, країну –
Новочасного Гітлера спинім,
Щоб палала свіча зоресяйних хлібів.
В полум'яних походах зринали,
У горнилі кували коня.
Добру славу в боях здобували,
Клич-пожертва сталила серця.
Дух Майдану гартує родину,
Б'є у дзвони звитяга свята.
Не окраїна, враже,– твердінь-Україна
В сурмі долі відлунює зболений час.
Наклич, о, Боже, волі в дім –
Єднайтесь, сурми, в дзвін борні.
Молила Січ геройські лави –
У стрій гетьманці-козаки ставали.
Музики хори-марші грали –
Не вмерла Україна в горі слави.
Немає ні найменшого гріха –
Вітчизни доля не народжена глуха.
Іван ЯРОШИК.
Наснився мені Путін Володимир,
Який прийшов до хати.
Приніс з собою не спокій і мир,
А став нахабно щось шукати.
До того ж, "диму" повну хату напустив
Й почав нескладно так брехати,
Що демократію в Росії встановив
І має право весь народ повчати.
Всесвітній центр – кремлівськая Москва.
Вона усіх на розсуд свій карає.
Тому щось віддає, у того забирає,
І що робить – завжди все знає.
На захист право мають лише росіяни,
А іншим краще помовчать.
Не згоден? Поганяй до ями!
В нас – демократія. Пора вже знать!
Ми маєм атом, танки, бетеери –
Тож вороги нехай тремтять.
А ви, проклятії "бендери",
Мовчіть, бо можем розстрілять.
Прокинувсь я. Який вже сон?!
Скрутив велику дулю хаму.
І по-російськи гнівно: "Вон!" –
Ми розберемось в справах самі.
Хай "демократія" московська пропаде –
Вкраїна впевнено в Європу йде!
Яків ЛАВРЕНКО.
Схаменіться, люди добрі:
Боягузи і хоробрі,
І далекі, і близькі,
І високі, і низькі,
Гордовиті і смиренні,
Благородні й навіженні,
Багатющії і бідні,
В нашім краю і сусіднім,
Характерні і аморфні –
В одному пливемо човні.
Весь народ, з усього світу,
Одного ми батька діти.
Мама теж у нас єдина:
Вся Земля – одна родина.
Не губіть своє обличчя
А зійдітесь ви на віче
Та вирішуйте без гніву,
Як добром засіять ниву –
Ниву блага і любові,
Без образи та без крові.
«Беркутята» й "голуб'ята",
Позлітайтеся на свято,
Розведіть такі "коктейлі",
Від яких були б веселі.
Не ідіть на прю, на герць.
Лиш теплом своїх сердець
Оживіть любов велику.
Перед світлим Божим ликом
Поєднайтеся навіки.
Сотворімо міністерство,
Назовім його "Братерство",
А міністром зазвичайно
Оберіть мене негайно!
Прищемлю війні я хвіст –
Всім відомий пацифіст.
Федір САВЛУК.
Ти визнання купив собі за гроші,
А славу ти позичив на два дні.
Сподобалося життя тобі хороше.
Та борг колись вертатимеш мені.
Забув, що на Землі ти є людина
І що оцінить тебе з часом світ.
Що люди всі – це є твоя родина.
Ти не туди обрав стрімкий політ.
І вмить над прірвою з розгону,
У серці твоїм – страх і біль, і гніт.
Ти в темноті шукаєш слід додому
І від людей ховаєшся, як кріт.
Тобі завжди хотілося багато,
А втратив все – раптово, лише в мить.
Тобі за гріх в житті відповідати.
Продав ти совість, а душа не спить.
Світлана САНДАР-БАЛЮК.
Залишити коментар