Пекучий біль людських сердецьСпоконвіків чогось у світі так ведеться:
Коли народу важко в країні живеться.
Коли війна, як чума, насувається,
То дехто на цьому тільки наживається.
Банкіри курсом гривні граються,
Нафтотрейдери ростом цін забавляються.
Силові структури на хабарах тримаються.
І лише простий народ від цього "мається".
Двадцять три роки краще життя обіцяють,
Б'ють себе в груди, на "попередників" нарікають:
Мовляв, розікрали державну скарбницю,
І обіцяють злодюг посадити в в'язницю.
Потерпіть ще трошки, бо буде важко.
І народ наш терпить – сопе лиш тяжко.
Розуміє, що зразу не може все бути гладко.
Треба зачекати? Що ж – будь ласка!
А хабарники при владі у нас процвітали,
Їх лише переміщали, щоб люди не знали.
Владні посади в інших областях готували,
Ось так державу майже всю розікрали.
І сьогодні, коли нам світ допомагає,
Коли на озброєння грошей не хватає,
Коли кожний патріот армії допомагає,
То МНС у Луцьку знову хабара вимагає.
Ось такі силові структури нами управляють –
Внутрішній валовий продукт не піднімають,
Продукцію для країни не випускають,
А зарплату гідну у Державі получають.
А ті, хто чесно трудиться, Бога в душі має,
На нужденне життя ніколи не нарікає.
В молитвах своїх долі для України прохає,
І на нового Президента всю надію покладає.
Кость ВОЛИНСЬКИЙ.
Розливається розпачем-криком співочим
Соловей-птах, в гаю що мастак.
Підсобити чужинському "панству" охоче
Господарство пташине старається влад.
Люто підскакує челядь строката –
Вище й вище, хто більше візьме.
В хащі галасу, як у хаті негожій, багато,
Диригент-вождь у голосі влади-кривди, бігме.
У холуйській конторі – кривава нарада,
В мікрофон захрипів промосковський Парнас.
Тембри зла поміняє козацька громада,
У фальші безбожній розтане бандитський альянс.
Соловейко пісню дібровою свиснув,
Козаченько в чуб звився,
На збрую натиснув…
Сивогривий у поле здійнявсь,
Скинув вранішні вісті.
Полудрабок – у зброї зловісній,
Від кремлівської швори – від сорому-розбрату тріснув.
Іван ЯРОШИК.
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно!
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Т. Г. Шевченко.
Сьогодні ще раз, перечитуючи сторінки книги Е. Ходоса «Україна на краю могили, або Дикі хазарські танці», дивуюся, як швидко збуваються плани знищення України. У 2009 році усе здавалося не тільки далеким, але й неймовірним. Сьогодні вже немає сумніву, що хтось сумлінно працює над роз'єднанням нації, сіє зерно розбрату, вводить в оману народ.
А люди, на превеликий жаль, сприймають все на віру, піддаються підлій брехні, що ллється звідусіль. Бо втратили Віру – а це великий гріх!
Душу сатані віддали
За свою "свободу",
Пішли муром брат на брата
Сини козацького роду.
У вогні палали діти
Матерів вкраїнських.
Правди нікуди подіти –
Важко знайти винних.
А якщо сказать по правді,
Розсудіте самі:
Не було й нема любові
Посеред братами.
Софія ВИШИВАНКА.
Ото зима була у нас гаряча!
Скипів Майдан – і "Янека" нема.
Лишилася для екскурсантів дача,
І плаче за пройдисвітом тюрма.
Подався до ростовського кічману,
Шукати там притулку у братви,
Зализувати після втечі рани
І правити російські молитви:
"Электорат родной, к тебе вернусь я,
Еще не пробил мой последний час,
И я не я, в лепешку расшибусь я:
Не только Крым – верну родной Донбасс!
Мне снился сон, что я сижу на троне,
Вокруг меня знакомая братва…
Донбасс сегодня "порожняк" не гонит,
Зато штурмует здания ОДА.
Хоть не в ООН – сижу пока в Ростове,
Но покажу я кузькину вам мать.
Я – действующий президент, панове!
И на фига вам новых выбирать?..".
А претендентів – не перелічити!
Такого ще у світі не було,
Щоб 23 новеньких кандидати
Вітрами революцій нанесло.
О, Господи: кого з них обирати,
До тями не візьму собі ніяк.
Ті самі лиця, як в Раді депутати,
Копнути глибше – голий "порожняк".
Ті самі лиця, і ті самі гасла,
І заклинання: буде все о'k!
І м'яко стелять, мажуть медом.
Маслом,
І обіцяють рай для всіх людей…
А в Києві керманичі мудрують.
(Готує "операції" еСБе).
Не тільки Сходу, й Заходу не чують,
Бо слухають лише самих себе.
А ще біжать прожогом у Європу
Із криком: "Караул! Рятуйте нас!".
Це легше, ніж підняти свою ж…
Й поїхати для миру на Донбас…
Той список довгий. Не перелічити
Охочих влізти в Межигірський рай –
До того президентського корита,
Де можна обдирати рідний край.
От тільки миру й спокою донині,
Хоч претендентів всіх переберу,
Не видно в нашій бідній Україні.
А, може, нам звернутись в ЦРУ?
Або, нарешті, прямо до Обами:
"Візьміть нас, бідних, під своє крило,
Бо злодіїв – до бісової мами,
А з чесним президентом – не везло!..".
І де його у біса відшукаєм?
Від виборів до виборів – трясе.
Сьогодні маєм, брате, те, що маєм,
А маєм дулю з маком, от і все.
Олена МОКРОУСОВА.
На нашу долю випало багато –
З дитинства нам поранили серця.
Ми голод, холод – все терпіли,
Стражданням нашим не було кінця.
Поможи нам, Боже,
Здолати незгоди.
У Вкраїні щоб щасливо
Жили всі народи.
Ой дай, Боже, мудрість,
Для народу силу.
Щоб поставити на ноги
Україну милу.
Ольга ТАРАСЮК.
Залишити коментар