На крилятах п'янкої блакиті
В небесах квіту будить сни вітер.
В казку-досвіт летить – в босе літо –
На побачення з юністю вспіти.
Роси втіхою ласки зринали,
Колисали закохані трави.
Вруна-зорі духмяного світу
Почуттями палкими розквітли.
Обпікали жаданням причали,
Заблукали перони-вокзали.
Юним цвітом палали дороги
У любові незгасної долі.
На крилах літа сни увись злітали,
Краса блаженна обрієм цвіла,
Трояндові причастя-сповіді вогнем печалі зігрівали,
Романс душі розмаєм серця награвав ...
Іван ЯРОШИК.
Залишити коментар