Всяка всячина / Куточок для наших синів і дочок

14.10.2014

Куточок для наших синів і дочок

Колискова

Загляда до хати нічка —
Затуляє вечір вічка.
Годі, діточки, гуляти —
Вже пора лягати спати.
Он і Місяць заховався,
Він також дрімати вклався.
Гарбузи попід тинами
Розляглись вверх животами.
Підставляють боки росам,
Ще й сопуть тихенько носом.
Огірок, мов у колисці,
Задрімав в зеленім листі.
Парасолю кріп розправив —
Біля плоту спать поставив.
І метелики в травичці
Задрімали біля річки.
Та зелена капустина
Спить на грядці, мов дитина.
А у синьому дзвіночку
Бджілка-мама гойда дочку.
Павучок на павутині
Колихав свою дитину.
Ось малесенький грибочок
Заховався під листочок.
Гілка листячко гойдає,
Воно тихо теж дрімає.
І комар на скрипці грає —
Все довкола засинає.
Сплять мурашки під сосною,
А жучки десь за корою.
— Гей, комашки, на городі
Спать пора! Гуляти годі!
Жабенята на ставочку
Ще стрибають у таночку.
Досить вам всім танцювати —
Вже пора лягати спати.
Соловей в саду на гілці
Виграє ще на сопілці.
— Нумо, швидше! До спочинку!
Закуняй хоч на хвилинку.
Завтра день новий настане,
Як в віконце Сонце гляне.
Ну, а зараз всі дрімайте,
У казкових снах гуляйте!
Хай вам солодко всім спиться
І чарівна казка сниться.
...Скрізь панує тихий спокій:
Сон напав на всіх глибокий.

Загадки

У зеленім сарафані
На високому стеблі
Розпустила пані коси
Довгі-довгі до землі.
Зуби жовті вона має
Та нікого не кусає.

(Кукурудза).

ххх
 Що за злодій на городі
Нам капусту пожував.
Ми спіймать його хотіли
Та він швидко поскакав.

(Заєць).

ххх

По подвір’ю йде ходою
Дуже гордий співунець.
Борода червона в нього
І красивий гребінець.
(Півень).
Галина ОЛІФЕРЧУК.

Бабуся Осінь             

І розсипано, й розлито

Стільки барв навкруг давно!
Повернулось до нас літо,
Тільки ж "бабине" воно.
А бабуся Осінь стиха.

Так підкралася до нас:
Стало в полі сумовито,
У гаях концерт погас.
Лиш горобчик і синичка
Дружно пісню ще ведуть:
Хоч вона і невеличка —

Друзів проводжає в путь.
— Ти, бабусю Осінь, щедро
Завітала у садок.
Тільки сумно там, напевно,
Бо немає вже пташок.
Кольоровий килим літа
Тче і стелить на путі.
Бабця Осінь працьовита!
Руки в неї — золоті!
Ігор ВИЖОВЕЦЬ.