Яблука осінніПрибилась з вітром хмарка боса,
З любов'ю зазирнула у вікно.
Вітрець до яблуні засватався у росах,
Навіяв днів закоханих тепло.
Збудились сни у райському цвітінні,
Садок – в білявих зорях журавлиного крила.
Антонівки, як сонечка, світились,
Котились в далечінь до рідного гнізда.
Котились по заквітчаній дорозі,
Багряне сяйво – в обіймах сивини.
Спинились враз на отчому порозі,
До хати запросили світлицею сльози.
Яблука осінні – золоте насіння,
Сонцем перелиті плодами далини.
Яблука осінні закотились в сіни,
На порозі сіли у ранковій млі.
Яблука осінні – пам'яті перлини,
Повним сном осипали межу.
Зоряну стежину простелили
До хатини білої у черешневому саду…
Іван ЯРОШИК.
Залишити коментар