Посиденьки з Охрімом СвиткоюДосить активно відгукнулися читачі газети на мою пропозицію – придумати дотепний підпис до фото Мирослава Данилюка, на якому зафіксовані автомобіль, якого штовхає чоловік, і конячка з возом, яким «кермують» щасливі візники.
Свої варіанти відповідей надіслали Микола Костиря, Віталій Лихобицький, Неля Трошина, Олена Пацалай з Ковеля, Галина Оліферчук з Люблинця, а також пан Алім, який не захотів називати свого прізвища.
Розглянувши творчі доробки наших дописувачів, суворе і вимогливе журі доручило мені «озвучити» на сьогоднішніх посиденьках тексти трьох авторів, які й визнані переможцями цього своєрідного міні-конкурсу.
Доброго дня, шановний Охріме! Не претендуючи на публікацію всіх варіантів моїх підписів, все-таки надсилаю їх три. Відповідей могло б бути більше, бо справа в тому, що підписів може бути стільки, скільки буває несправностей в автомобілі.
І.
Хоч кукурікай, хоч штовхай,
хоч плач –
То все байдуже для коробки
передач.
ІІ.
–Мамо, бачиш дядечка чужого?
Їде на машині без пального!
Так їздити не годиться –
Соромно на це дивиться.
–Та ні, доню, це не сором –
Мабуть, щось там із мотором.
ІІІ.
Хоч слабкий акумулятор,
Та є гарний стимулятор,
Щоб приїхать в рідний край.
– Давай, любчику, штовхай!
Ще, ну, ще скоріше трішки,
Щоб не йти звідсіль нам пішки.
Бач, як жеребець гарцює,
І твій мотор запрацює,
Зараз фиркне, піде дим.
Не витримав Никодим.
Ниць упав біля колеса,
Привиділось водне плесо.
Поруч стала темна тінь,
Відкрив очі – його кінь.
– Проміняв мене на «тачку»?!
Тепер матимеш болячку.
Та я маю добру звичку –
Плигайно до мене в бричку,
Безоплатно прокатаю
Хоч до самого Китаю.
Віталій ЛИХОБИЦЬКИЙ.
Іномаркою до неньки
Завітав у гості син.
Раптом сталася пригода –
Хтось з машини злив бензин.
Кум, на щастя, нагодився,
На проблему подивився,
Дав пораду слушну йому:
«Їдь підводою додому.
Свою тачку залишай,
На мою поки сідай!».
Галина ОЛІФЕРЧУК.
І.
Зібрався везти наречену
під вінець?
Вітаю тебе, хлопче, молодець!
Та не вдається зрушити
авто ніяк?
Напевно, ти забув пальне
залити в бак.
Авжеж, що за дурною головою
Й ногам твоїм нема спокою.
У нас проблем із цим нема:
Конячка наша з’їла сіна.
Ось тобі й уся заправка.
Ідуть справно і Семен,
й Одарка.
ІІ.
Із РАЦСу наречена відразу сіла за кермо.
«Добре, що не на шию», – подумав, штовхаючи авто, Петро.
ІІІ.
– Що, проблема?
– Ні, нема!
Жінко, прийми-но ногу
із гальма! –
Витер піт Юрко з чола.
Олена ПАЦАЛАЙ.
Запрошуємо учасників моїх посиденьок Віталія Лихобицького, Галину Оліферчук і Олену Пацалай до редакції для отримання призів (можна приходити завтра 3 серпня ц. р., починаючи з 10-ї години ранку).
Охрім СВИТКА.
Залишити коментар