Як жити далі?Сьогодні багато з тих, хто живе в місті, є прибічником думки про те, що селянам, які мають свій "даремний харч" (із підсобного господарства) нема чого нарікати. А як, мовляв, нелегко доводиться городянам, коли майже всі продукти купують в магазинах, де ціни аж надто "кусаються".
Та, на жаль, не все так гладко в трудівників села, праця яких в нинішніх складних соціально-економічних умовах, як не прикро це констатувати, є неефективною. Бо, якщо казати відверто, то мало хто із городян задумується над тими зусиллями, які потрібно докласти селянину, аби одержати середній (вже не говоримо про високі показники) врожай зернових чи плодоовочевих культур.
Однією із найболючіших проблем сільського господарства є низька закупівельна ціна на молоко, яку платять молокопереробні підприємства, та й постійна заборгованість із виплатами за здану продукцію. Про яку справедливість тут можна говорити, коли за літр молока виробникам нині платять в середньому 2 з лишком гривні, тоді, як в супермаркетах ціна є значно вищою?
Для того, щоб якось зводити кінці з кінцями, деякі селяни змушені торгувати згаданим вище продуктом на ринках, де його вартість сягає майже 10 гривень. Але з 1 січня 2015 року Законом України заборонено продавати на базарах молоко та сир домашнього виробництва (бо воно, мовляв не відповідає усім критеріям якості). Чого тоді чекати зневіреним людям далі?
Нещодавно з приводу цієї наболілої для багатьох проблеми відбулась нарада, де розглядались питання заготівлі молока від населення та ціни на неї.
Участь в нараді взяли заступник начальника управління агропромислового розвитку райдержадміністрації Тетяна Шавлай, керуючий справами виконавчого апарату районної ради Андрій Броїло, в. о. начальника управління Держкомзему в Ковельському районі Іван Лукасюк, сільські голови, заготівельники та інші.
Як не дивно, представників від переробних підприємств з нашої та сусідньої Рівненської областей не було. Про що тоді говорити?
Люди по 3 місяці не отримують коштів за здане молоко, а керівникам переробних підприємств зовсім байдуже до цього! Можливо, провину за собою все-таки відчувають, якщо бояться відверто поговорити із людьми.
Під час наради заготівельники молока по селах району висловлювали свої зауваження та пропозиції стосовно ситуації, не приховуючи невдоволення.
"Частина доходу в підсобних одноосібних господарствах – від утримання корів. Та держава своїми програмами чомусь мало підтримує селян", – зауважила Тетяна Шавлай під час обговорення. Вона також зупинилася в доповіді на окремих аспектах, що стосувалися розвитку агропромислового комплексу.
До присутніх в ході робочої зустрічі звернулися Андрій Броїло та Іван Лукасюк.
На жаль, як бачимо, за відсутності на нараді "другої" сторони ситуація не вирішилась, а справа не зрушила з місця. Доводиться із старими проблемами переходити в новий рік. Хочеться вірити, що в найближчому майбутньому їх все-таки поменшає. Інакше, як людям виживати?
Оксана МОРОЗ.
Залишити коментар