Посиденьки з Охрімом Свиткою– А ввімкни-но телевізор, –
Каже діду баба. –
Нині буде засідати
Наша вища влада.
Знайшов дід програму «Рада»,
Подивились – Боже мій!
Яка там законотворчість –
Там суцільний мордобій!
Одні лізуть на трибуну,
Інші не пускають.
Кажуть, що недоторканні,
А ще й як торкають.
Тріщать крісла й мікрофони,
Тріщать модні піджаки.
Мала купа невелика,
Скрізь мелькають кулаки.
Вимкнув старий телеящик.
Охопила діда злість.
–Хіба це Верховна Рада?
Це палата номер шість!
Олександр ЛИСЕНКО.
Сусідки дві на вулиці зустрілись,
Ідуть собі поволі.
І між собою поділились,
Які в дітей їх долі.
«В мого сина то добра доля:
До малювання має хист.
Ще й хліб вирощує у полі –
Уже відомий тракторист.
«А як там твій?» – запитує
сусідки.
Відповіла, аж серце защеміло:
«Немає щастя і добра нізвідки –
У барах він сидить і п’є «чорнило».
Терпіть синочка вже не маю сили,
Що вже тобі й казати?
Щось у вихованні пропустила,
І де те «щось» тепер шукати?
Ось таке життя у мене, –
Та й тяжко зітхнула. –
«Коли б могла – свого Семена
Навіки забула.
Не родила б його, дурня,
Не пестила б змалку.
А тепер що вдієш?
Не братиму ж палку…».
Отож, дорогії тати й мами,
Щоб не мати Вам турботи,
Не гладьте діток Ви «за шерстю»,
А гладьте змалку «проти».
Гордій СИЧУК.
с. Луківка.
Доброго дня, пане Охріме!
Пропоную на посиденьки декілька анекдотів.
Хірург каже пацієнту, який прокинувся після наркозу:
– Операція пройшла успішно!
– Дякую, лікарю! Але я заходив до операційної тільки для того, щоб відремонтувати водопровідний кран…
– Прийшли за пожертвою на будівництво нового басейну! – гукає жінка чоловікові. – Що їм сказати?
– Дай їм три, ні, два відра води, – відповідає чоловік.
Дівчина повернулася з екзамена з перебинтованою рукою.
– Ну що, ти склала іспит на права водія?
– Не знаю, інструктор іще в лікарні.
Зустрілися двоє давніх друзів.
– Ну що, Іване, ти все цілими днями на риболовлі пропадаєш?
– Тепер тільки по вихідних.
– Ну і як, ловиться риба?
– Так, учора 100 штук упіймав!
– А як ти її ніс додому?
– У півлітровій банці.
– Це правда, що твій півень дуже лінивий? – запитує один селянин іншого.
– Не те слово! Коли рано-вранці сусідський півень починає кукурікати, мій, перервавши сон, стверджуюче кивне головою і продовжує спати далі.
Із колекції Ігоря ВИЖОВЦЯ.
с.Гредьки.
Не десь далеко, а в Луцьку-граді
Зібрались «боси» на нараді.
Стали думати-гадати,
Як людям гроші віддати.
Бо одні корів доїли, молоко здавали,
А грошей за це не мали.
Другі молоко приймали,
Гроші не платили – кишені
набивали.
Увірвався у селян Волині вже
терпець.
«Щиро» вдячні за таку панам
«турботу».
Буде, мабуть, олігархам вже
кінець
І «табу» – в Європу
Залишити коментар