Посиденьки з Охрімом СвиткоюДякувати Богові, не забувають про мене люди. Вже, було, хотів перерву у посиденьках зробити, аж ні: то один телефонує, то другий, і все запитують: «Чи можна в гості завітати, щось на посиденьки надіслати?».
Ну як тут відмовиш моїм шанувальникам? Адже, можливо, їм більше нема до кого прихилитися, думками поділитися? Бо нині, у передвиборний час, більшість політиків дивиться на народ винятково як на електорат. Мовляв, вибирайте нас, вибирайте нас!
Що про них думає отой електорат – декого із кандидатів і теперішніх депутатів зовсім не цікавить. Тому нині я й вирішив оприлюднити «глас народу» на чергових посиденьках. Можливо, хтось із наших «слуг народу» (нинішніх і майбутніх) прочитає ці рядки і зробить відповідні висновки.
Охрім СВИТКА.
Україну за пояс запхали –
Казнокрад, бюрократ, горлопан.
Роздягли, розіп’яли, розкрали –
Помаранчевий вже не квітне Майдан.
Заховались за спину небоги
Войовничі нардепи-ділки.
Кулаками б’ють в груди і в боки –
Нагинають доземно хребти.
Паперове начиння розклали,
Примостились на тронах м’яких,
Замахали мандатами влади –
Землю рідну чужинцю здали.
Бенкет бучний «хохли» звели –
Нардепи нагорі упріли.
Дніпровські хвилі завели –
Каштани «кайф» уздріли.
Гвалтують мовоньку святу –
Під «незалежну» Україну.
На всю Європу гнуть фінти –
У лузі хилиться калина…
Іван ЯРОШИК.
Де реформи обіцяні ваші?
Економіки ріст покажіть.
Брешете далі й крадете
І не знаєте, що вже робить.
Лише мова зосталася рідна
Материнська, та й ту відберуть.
Обернись й подивись, що ти робиш –
Внуки й правнуки вас проклянуть.
Не дратуйте двомовністю душу,
Й будуть лад і єднання завжди.
А як ні – то і я тоді мушу
Вам сказати: «Запроданці ви!».
Микола ЗАГУРА.
Майбутнім парламентським виборам присвячується.
Коровай, коровай,
Кого хочеш – вибирай.
Можеш лівих, можеш правих:
Лиш для діла – не забави.
Синій, жовтий, голубий –
До вподоби нам любий.
Хай працює кожен день,
Не сидить, як в лісі пень.
І Закони хай приймає,
Про людей простих подбає.
Щоб зарплата в нас усіх
Доганяла статки їх.
Отоді подяка буде,
Задоволеними – люди.
Честь і шана – депутатам.
Тільки… де таких узяти?
Йосьо БЛЮМ.
Із темою сьогоднішніх посиденьок перегукується звернення до українців, яке надіслала до редакції Л. В. Пушкарь як свій варіант підпису до карикатури у «Вістях Ковельщини» від 13 вересня ц. р.
Українці!
Свою екочисту моркву
і картоплю з цибулею не з’їсте,
Коли землю рідну продасте!
Закордонці – це не рідна мати.
Вони свої харчі захімічені
Будуть нам скидати.
Українці, своє бережіть,
Тоді будем довго жить!
Депутати-«патріоти»,
Як вам вже приспічить
У Європі жить,
Ми вас тут і не тримаєм –
Ви скоріш біжіть.
Їхні сурогати там щодня
Щедро споживайте
І напої штучні
Скільки хоч вживайте!
Сергій КОЛОМІЄЦЬ.
Залишити коментар