Ті літа буремні...У далеку стривожену ніч
Шепотів лісом вітер з сосною
Кулі вдарили боєм сторіч –
Розкотивсь обрій горем-луною.
Стукотіла пекельна журба –
Розпинав спалах трасами темінь.
Зойк скривавлений ранив серця –
Журавлі виринали у небі.
На околиці хрест онімів,
Рушником оперезаний скреслим.
Сон увічнив і дочок, й синів,
За Вкраїну- родину полеглих…
Грає барвами ліс навкруги
В гронах-дзвонах рясної
калини,
Святить доли, озера
й луги,
Водить пісню
повстанську Вкраїна.
Землю-Матір знаменням
вкрива –
Сплять Герої, полеглі
у герці.
Перстом Божим Свята Покрова
Творить визвольні гімни стрілецькі.
Осінь вічним вогнем майорить –
Світ козацький во славу зоріє.
У хоругвах-хрестах височить,
Листям братські криївки зігріє…
Ой, тумани – живі туманочки
У вербовій спочили сльозі.
Про звитяги хоробрих дівчат й хлопців
Завели пісню-спомин ліси.
Ой, тумани у гронах калини,
Освятіть дзвоном тихий мотив.
Заспіває земля України –
Яворами-хрестами могил...
Іван ЯРОШИК.
Залишити коментар