Всерйоз і жартома – чого лишень в житті нема?
Щоб не плакать, усміхнемось!
Як відомо, 1 квітня – Міжнародний день сміху. Відзначають його і в Україні. Щоправда, відзначають своєрідно: хто сміючись, хто плачучи, хто жартуючи, хто нервуючи.
Але що поробиш? Таке життя випало на нашу долю. Мусимо іноді сприймати дійсність по-філософськи і пам'ятати: все проходить, все минає. Якщо навчимося захищати свої права, суворо питатимемо з влади за прогалини в роботі, віритимемо у зміни на краще – неодмінно заживемо ліпше. І нехай у цьому усіх нас супроводжують оптимізм, почуття гумору, добрий настрій.
А щоб сталося саме так, пропоную до вашої уваги гумористично-сатиричну добірку.
Читайте, усміхайтеся і не падайте духом!
Охрім СВИТКА.
Як відомо, 1 квітня – Міжнародний день сміху. Відзначають його і в Україні. Щоправда, відзначають своєрідно: хто сміючись, хто плачучи, хто жартуючи, хто нервуючи.
Але що поробиш? Таке життя випало на нашу долю. Мусимо іноді сприймати дійсність по-філософськи і пам'ятати: все проходить, все минає. Якщо навчимося захищати свої права, суворо питатимемо з влади за прогалини в роботі, віритимемо у зміни на краще – неодмінно заживемо ліпше. І нехай у цьому усіх нас супроводжують оптимізм, почуття гумору, добрий настрій.
А щоб сталося саме так, пропоную до вашої уваги гумористично-сатиричну добірку.
Читайте, усміхайтеся і не падайте духом!
Охрім СВИТКА.
ххх
Чи добре бути президентом?
Колись дуже популярною була пісенька, в якій є такі слова: "Як добре бути генералом!".
Не знаю, чи справді генералам живеться так же розкішно, як у минулі часи, але пісню про них тепер не співають. Здебільшого генералів критикують, бо серед них є багато "паркетних", котрі практичними діями аж ніяк не підтверджують своїх високих військових звань.
Тепер "платівка" змінилася. Дехто заздрить не генералам, а … президентам. Бо живуть, мовляв, комфортно, тарифами на комунальні послуги не переймаються, про хліб насущний не думають, вірять у свою геніальність і довічне владарювання.
Особливо, на думку декого, пощастило президентам Росії Владіміру Путіну і Білорусі – Александру Лукашенку. Підтримка народу – стовідсоткова, дисципліна в державах – залізобетонна, владна вертикаль – непорушна, реальна опозиція відсутня.
До останнього часу і я, грішний, так думав. Та виявилося, однак, що так звані російсько-білоруські стабільність, громадянська злагода і всенародна підтримка влади – міф, навіяний офіційною пропагандою. І заздрити ані Путіну, ані Лукашенку немає жодних підстав. Бо на своїх високих посадах вони почуваються не так вже й безпечно, а тому замість почуття самовдоволення і майже райського блаженства іноді відчувають справжній тваринний страх.
Це підтвердили події в Росії та Білорусі 25 і 26 березня ц. р., коли обидві держави "сколихнули" масові народні протести проти політики президентів та їх урядових команд. І хоча офіційні засоби масової інформації всіляко применшують масштаби цих протестів, факт залишається фактом: трони під сідницями обох диктаторів серйозно захиталися.
Від переляку перед людським невдоволенням в обох президентів, схоже, "поїхав дах": вони кинули проти мирних мітингувальників до зубів озброєних правоохоронців, використали спецзасоби, арештували сотні протестувальників. Дивлячись на розгул силовиків, який показали телевізійні студії практично всіх країн світу, подумав: а все-таки в Україні нам краще живеться. Бо хоч і повільно, але традиції демократії укорінюються все міцніше. І влада, сподіваюся, вже ніколи не наважиться застосувати силу проти мирних демонстрантів.
Чомусь мені здається, що рано чи пізно це зрозуміють і в Москві, і в Мінську. Бо як би сьогодні їх президентам "добре" не жилося, завжди так не буде: будь-яка насильницька дія викликає активну протидію. Українські можновладці в цьому вже не раз переконувалися…
Ярема ГОЯН.
ххх
Усмішки на кожен день
– Шлях до серця чоловіка лежить через його шлунок…
– Аякже! Ви думаєте, що він ходить до коханки, щоб борщу поїсти?!
ххх
Вовочка в дитячому садочку уважно дивиться на манікюр виховательки і каже:
– Ольго Олександрівно, у Вас такі нігті довгі.
– Так. Подобаються?
– Подобаються. Напевно, по деревах лазити добре.
ххх
Приходить Іван до Петра і запитує:
– Як у тебе корова по 100 літрів молока у день дає?
Петро каже:
– Вся справа в ласкавому ставленні. Заходжу у хлів і лагідно так кажу до неї: то що у нас сьогодні, молоко чи яловичина?
ххх
– Дурненька, ну хто тобі сказав, що ти товста? Давай, бери два стільці і сідай до нас!
ххх
– Куме!
– Га?
– А що Ви робите в моєму погребі?
– Та Вас шукаю!
– А навіщо сало з'їли?
– Та щоб під ногами не валялося!
ххх
Гроші псують людей… Так що у нас, в основному, народ хороший.
ххх
Чоловік дивиться рекламу по телевізору:
– У панди норма 16 зубів, в акули – 100, а у людини 32.
– Ух ти! Я – панда!
ххх
Розгнівана дружина чоловікові:
– Ні, ну п'яний, нехай… А чого спина подряпана, га?!
– Ти не повіриш… йти не міг… орел приніс.
ххх
УЗІ показало, що буде весілля.
ххх
– Тату, сьогодні у нас в школі скорочені батьківські збори.
– Що значить скорочені?
– Ти, я і директор.
ххх
Посадили собаку охороняти машину. Вранці прийшли – коліс немає. На склі записка: "Собаку не сваріть, вона гавкала".
ххх
Чоловік повертається з полювання.
– Як полювання, любий?
– Нормально, місяць не купуватимемо м'яса.
– Ти убив кабана?
– Ні… Пропив зарплату.
ххх
Тіло: хочу пива.
Серце: протестую, хочу кохання.
Мозок: протест відхилено, я теж хочу пива.
ххх
– Тату, а чому цей фільм не можна дивитися дітям?
– Сиди тихо. Зараз сам побачиш.
Зібрав
Максим БЕЗЖУРНИЙ.
Всерйоз і жартома – чого лишень в житті нема?
Залишити коментар