Днина дивом золотіє...Днина дивом золотіє…
Осені диво – напрочуд палке,
Променем ясним у серці палає,
Днем золотистим бере за живе,
Обрії літа стирає… стирає…
Й не зоглянешся – вже й жовтень утік,
Сонце зібралось на гору в дорогу,
Теплі валізи пакує усі –
Вчасно світанок прийде на підмогу.
Дме сизий вітер на сивий туман,
Листя убоге вдягає в багрянець,
Світом б’є в бубон, неначе шаман,
Просить берізку на танець…
Осінь птахою злетіла –
Листопадом враз осіла,
Яблуневим раєм стріла,
В позолоті розцвіла…
Осінь хмарами ступила –
Небокраєм задощила,
Бистриною хвиль ріки
Понесла у світ роки…
Іван ЯРОШИК.
Фотоетюд Мирослава ДАНИЛЮКА.
Нотний стан знов накреслила осінь
Сіруватим дощем на ріллі.
Жовте листя, мов ноти дрібненькі,
Вітер сушить на мокрім гіллі.
Пахне медом гірким також в лісі
Сизий верес, що квітне в журбі.
В чародійному звуці оркестру
Сон осінній дріма на вербі.
Дощ холодний постукує в шибку,
І берізки накрились плащем…
Сум зажурений в серці ридає –
Дощовим знов зайшовся плачем.
Прийде зимонька з холодом, снігом,
Знову сяде за білий рояль
І заграє сонату журливо…
Осінь швидко минає. А жаль…
Галина ОЛІФЕРЧУК.
Залишити коментар