Всяка всячина / Зарплаті цін не наздогнати

Ціни на продукти харчування сьогодні помітно зіпсували апетити практично всіх українців, адже з початку року стрімко пішли вгору. 

Як відомо, з 1 липня ц. р. відмінено державне регулювання цін на продукти харчування. Мовляв, це сприятиме розвитку конкуренції в бізнесі і спростить процедуру ціноутворення. Але чи знову слід чекати після цього різкого подорожчання продуктів? Чомусь сумніваюся, що ні. 

"Експеримент" над українським народом урядовці розпочали ще 1 жовтня 2016 року, коли тимчасово скасували держрегулювання цін на продукти. Це ті продукти, які входять у споживчий кошик, як-от: борошно, гречка, цукор, молоко та ін. Від неконтрольованого підвищення цін на такі товари страждатимуть насамперед малозабезпечені українці (за даними ООН, в Україні більше 60% людей перебувають за межею бідності). 

Цей "експеримент" показав стрімке зростання цін на товари першої необхідності та пришвидшив ріст інфляції. Згідно зі статистикою за п’ять місяців 2017 року ціни на хліб у нас в середньому виросли на 1,23 грн. Істотно зросла ціна на м’ясо: яловичина подорожчала на 13,58 грн., а свинина – на 18,91 грн. Також підскочили ціни на цибулю (+6,14 грн.) і картоплю (+3,41 грн.), моркву і буряк – на 12%, цукор – на 7%. До того ж, чи не щодня зростають не лише ціни на продукти харчування, а й на ліки, тарифи на комунальні послуги.

Звісно, споживачам, котрі мають достатній рівень заробітку, купувати продукти харчування за фіксованою ціною чи ні – не так вже й принципово, адже вони можуть дозволити собі й дорожчі продукти.

Втім, деякі експерти сходяться на думці, що після відміни регулювання цін споживач отримає "плюс" – у виробника з’явиться мотивація до нарощування виробництва. Зрештою, не в їхніх інтересах робити ціни захмарними: надто дорогі продукти більшість громадян з невисокими статками не куплять, товар буде залежуватись і зіпсується. І виробники, і продавці про це добре знають.

Але, хай би як там не було, будь-яке підвищення цін, навіть цілком мотивоване з точки зору ринкової економіки, споживачів з низьким рівнем доходів ніяк не порадує.

Тому і не дивно, що тепер більшість, купуючи продукти до столу, звертають увагу на їхню ціну, а не на якість. Раціон українців теж змінився: набагато менше купують риби і морепродуктів, м'яса, сирів і навіть кондитерських виробів. Натомість збільшується продаж хліба, олії і свіжих овочів.

Звичайно, ніхто не бажає себе обмежувати (тим паче в елементарному). 

Отож, готуючись в похід за продуктами на ринок, аби скупитись на день-два, у гаманці слід мати не менше двохсот гривень. І це – для "невибагливого" столу. Ну от порахуйте самі: свинина залежно від якості коштує 114 - 125 грн./кг; телятина – 90 грн./кг; курятина – 44-84 грн./кг; десяток яєць – 10 – 20 грн., цукор – 16-17 грн./кг; за кілограм картоплі просять 4 - 9 грн; буряка – 10 грн; моркви – 14 грн; цибулі – 10-15 грн; капусти – 15 грн. І це, як бачимо, далеко не повний список.  

Страшно подумати, що буде завтра, якщо держава не знижуватиме податки, а виплати за електроенергію, газ тощо будуть підвищуватись. Результат матимемо відповідний – ціни будуть далі рости. Окрім того, чимало залежить і від курсу долара. Адже в ціні всіх продуктів закладена вартість палива, добрива, запчастин до обладнання, а все це – переважно імпортне. 

l

В Україні йде війна. Це, звичайно, факт. І зрозуміло, що під час війни хорошого життя годі й чекати. Але чомусь її тягар не ліг на плечі тих, хто і до цього ні в чому собі не відмовляв. Ба навіть більше: нині розкошують. А от переважна більшість наших громадян…

Про розмір зарплати навіть не варто говорити. Вища освіта, інтелектуальна робота, а зарплата… Та ще й врізають, обліплюють податками, вигадують ще казна що. А ціни при цьому ростуть в "рази". Якщо порахувати, то заробленого не вистачає ні на одяг, ні на комунальні послуги, ні на дозвілля. Ледве вдається (і то не завжди) дотягнути від авансу до зарплати.

Та й прохарчуватись на "мінімалку" у три двісті в Україні не так просто. Літом ще півбіди: овочі дешевші, є макарони, крупи, можна інколи навіть  м'ясо собі дозволити. А як же взимку? Ціна на газ, світло, інші комунальні послуги зашкалює, півзарплатні точно доведеться віддавати на опалення і т. д. Водночас продукти дешевшими не стануть. Не купиш вже помідорів з огірками за 12 гривень, зимою вони будуть дуже дорогими. Сидіти в холодній хаті і їсти макарони? А по телевізору дивитися, як живе наша влада? 

Та що там телевізор – досить озирнутись навкруги. Одні люди думають, як вижити в Україні, інші живуть, приспівуючи, будують маєтки за їх рахунок, а треті калічаться і помирають за всіх нас на фронті в АТО.

Розумію, що це не вихід, але від цих думок, хоч візьми напийся і забудься. Але й тут сюрприз. Бо літр найдешевшого пива в магазині мінімум 20 гривень коштує. А скільки його треба випити, щоби захмеліти? Комусь гривень на 100, а комусь – на 200? Ні, краще вже на ці гроші чимось смачненьким душу відвести. А що можна купити за них? Ціни на м'ясо і м'ясні вироби, рибу просто "вбивають", а якість і смак не завжди радують. В ковбасі м'яса годі й шукати, а якщо воно там є, то ціна її, наче на якийсь заморський делікатес.

Багато мови сьогодні про війну, загиблих на ній. Не сходить ця тема з вуст наших державних мужів, котрі рвуть на собі сорочку за правду й справедливість, за людей, які мають жити в достатку, з почуттям гідності, розказують про ситуацію в країні, війну і жертви. На кожному кроці розказують… А про яку людську гідність можна говорити, коли нас загнали за межу бідності, коли, рухаючись в такому напрямку, невдовзі будемо голодувати?

Якщо у молоді ще є хоч якісь варіанти, як вижити, то не уявляю, як вдається виживати пенсіонерам, людям, які все життя працювали, а тепер держава, за яку свого часу хтось воював, а хтось її відбудовував, кинула напризволяще. Більшість з них справді не зводять кінці з кінцями з тими копійками, які отримують на схилі літ. Підробляти не у всіх вистачає вже сил, однак старенькі викручуються, як можуть.

l

Її пенсії не вистачає навіть на ліки. Щоб вижити, Тамара Олексіївна у свої 67 років змушена працювати. Але навіть при цьому купувати їжу собі може дозволити найскромнішу. Наприклад, на оптовому ринку чи десь за акцією в супермаркеті, де можна придбати хоча й трішки залежані-підгнилі продукти, зате наполовину дешевші. 

– Звичайно, неприємно й соромно заглядати продавцеві в очі чи копирсатися у підіпсованих овочах. Але на такій покупці, якої мені на день-на два вистачить, я 20-30 гривень заощаджую – для пенсіонера це гроші, – каже жінка. 

Не легше доводиться й пані Олені, яка отримує мінімальну пенсію.

– Пенсіонерів в Україні багато. Невже влада вигадує такі закони, аби ціле покоління людей вимерло? Хіба це не геноцид проти власного народу? – обурюється пенсіонерка. – Як можна за півтори тисячі гривень прохарчуватися, одягнутись, оплатити “комуналку” та ще й знайти кошти на дорогі медикаменти? Літні люди часто хворіють, утім чомусь для нас немає ніяких бонусів на закупівлю ліків, не передбачено якихось соцпакетів, як за кордоном. Навпаки, усі пільги поступово відміняють.

Згідний з такою думкою й пан Олег.

– Відпрацювавши більше сорока років, отримую копійки, – скаржиться чоловік. – "Мінімалку" підвищили до 3200, а пенсії – ні. Чому старенькі мають животіти за 1600 гривень? Хіба ми можемо собі дозволити до столу щось корисне і поживне, дороговартісне лікування чи поїхати кудись відпочити, як у Європі, до якої так прагнемо? Все обіцяють нам покращити життя після пенсійної реформи. Але чи тому правда?..

Та й молодим людям зараз не солодко, особливо тим, в кого нестабільний заробіток чи сім’ї з маленькими дітьми.

– Ми й раніше не надто себе балували м'ясними стравами, обходились дешевшою курятиною. А тепер і її не докупишся, – ділиться мама двох малюків Ірина. – Вистачає лише на найнеобхідніше. А дітям потрібні вітаміни, та де ж їх узяти без фруктів, м'яса, риби, молочних продуктів і т. д.? На солодощах теж доводиться економити. Поласувати смачненьким вдається лише, коли чоловік повернеться із заробітків. До речі, за кордоном, наприклад у Польщі, продукти коштують, як в Україні або навіть дешевше.

Пан Олександр, економіст за фахом, впевнений, що без контролю у ціновій політиці не обійтися.

– Регулювати потрібно всю ланку: від виробника до роздрібної торгівлі, – стверджує він. – Всі ми знаємо, що найбільші націнки ставлять перекупники. Це, в першу чергу, стосується сільськогосподарської продукції. Приміром, купуючи молоко у селян, перекупники перепродують його переробникам втричі дорожче. Окрім того, на мою думку, обмеження державного регулювання цін призведе до того, що у нас не буде “запобіжників” при цінових коливаннях. До речі, в інших європейських країнах таких стрибків немає, а нам постійно розказують про те, що ринкам притаманні сезонні коливання цін, незважаючи на те, що в нас вони спостерігаються і поза сезоном.   

Підприємці, а тим більше продавці, які торгують на ринку, у цій ситуації лише руками розводять. Мовляв, ціни не від них залежать, а від виробника.

– Чесно кажучи, не встигаю цінники міняти, майже щодня вартість товару "стрибає", – говорить власниця одного з продуктових кіосків на привокзальному ринку, в якому сама і торгує. – Ми не плануємо підвищувати ціни. Подорожчання зовсім не залежить від забаганок чи уподобань продавця. Якщо постачальник піднімає ціну, то мусимо і ми піднімати. Хоч у цьому не зацікавлені, бо хто ж купуватиме за такі гроші?

Вікторія ЗІНЧУК.                   

Ціни на продукти харчування сьогодні помітно зіпсували апетити практично всіх українців, адже з початку року стрімко пішли вгору. 

Як відомо, з 1 липня ц. р. відмінено державне регулювання цін на продукти харчування. Мовляв, це сприятиме розвитку конкуренції в бізнесі і спростить процедуру ціноутворення. Але чи знову слід чекати після цього різкого подорожчання продуктів? Чомусь сумніваюся, що ні. 

"Експеримент" над українським народом урядовці розпочали ще 1 жовтня 2016 року, коли тимчасово скасували держрегулювання цін на продукти. Це ті продукти, які входять у споживчий кошик, як-от: борошно, гречка, цукор, молоко та ін. Від неконтрольованого підвищення цін на такі товари страждатимуть насамперед малозабезпечені українці (за даними ООН, в Україні більше 60% людей перебувають за межею бідності). 

Цей "експеримент" показав стрімке зростання цін на товари першої необхідності та пришвидшив ріст інфляції. Згідно зі статистикою за п’ять місяців 2017 року ціни на хліб у нас в середньому виросли на 1,23 грн. Істотно зросла ціна на м’ясо: яловичина подорожчала на 13,58 грн., а свинина – на 18,91 грн. Також підскочили ціни на цибулю (+6,14 грн.) і картоплю (+3,41 грн.), моркву і буряк – на 12%, цукор – на 7%. До того ж, чи не щодня зростають не лише ціни на продукти харчування, а й на ліки, тарифи на комунальні послуги.

Звісно, споживачам, котрі мають достатній рівень заробітку, купувати продукти харчування за фіксованою ціною чи ні – не так вже й принципово, адже вони можуть дозволити собі й дорожчі продукти.

Втім, деякі експерти сходяться на думці, що після відміни регулювання цін споживач отримає "плюс" – у виробника з’явиться мотивація до нарощування виробництва. Зрештою, не в їхніх інтересах робити ціни захмарними: надто дорогі продукти більшість громадян з невисокими статками не куплять, товар буде залежуватись і зіпсується. І виробники, і продавці про це добре знають.

Але, хай би як там не було, будь-яке підвищення цін, навіть цілком мотивоване з точки зору ринкової економіки, споживачів з низьким рівнем доходів ніяк не порадує.

Тому і не дивно, що тепер більшість, купуючи продукти до столу, звертають увагу на їхню ціну, а не на якість. Раціон українців теж змінився: набагато менше купують риби і морепродуктів, м'яса, сирів і навіть кондитерських виробів. Натомість збільшується продаж хліба, олії і свіжих овочів.

Звичайно, ніхто не бажає себе обмежувати (тим паче в елементарному). 

Отож, готуючись в похід за продуктами на ринок, аби скупитись на день-два, у гаманці слід мати не менше двохсот гривень. І це – для "невибагливого" столу. Ну от порахуйте самі: свинина залежно від якості коштує 114 - 125 грн./кг; телятина – 90 грн./кг; курятина – 44-84 грн./кг; десяток яєць – 10 – 20 грн., цукор – 16-17 грн./кг; за кілограм картоплі просять 4 - 9 грн; буряка – 10 грн; моркви – 14 грн; цибулі – 10-15 грн; капусти – 15 грн. І це, як бачимо, далеко не повний список.  

Страшно подумати, що буде завтра, якщо держава не знижуватиме податки, а виплати за електроенергію, газ тощо будуть підвищуватись. Результат матимемо відповідний – ціни будуть далі рости. Окрім того, чимало залежить і від курсу долара. Адже в ціні всіх продуктів закладена вартість палива, добрива, запчастин до обладнання, а все це – переважно імпортне. 

ХХХ

В Україні йде війна. Це, звичайно, факт. І зрозуміло, що під час війни хорошого життя годі й чекати. Але чомусь її тягар не ліг на плечі тих, хто і до цього ні в чому собі не відмовляв. Ба навіть більше: нині розкошують. А от переважна більшість наших громадян…

Про розмір зарплати навіть не варто говорити. Вища освіта, інтелектуальна робота, а зарплата… Та ще й врізають, обліплюють податками, вигадують ще казна що. А ціни при цьому ростуть в "рази". Якщо порахувати, то заробленого не вистачає ні на одяг, ні на комунальні послуги, ні на дозвілля. Ледве вдається (і то не завжди) дотягнути від авансу до зарплати.

Та й прохарчуватись на "мінімалку" у три двісті в Україні не так просто. Літом ще півбіди: овочі дешевші, є макарони, крупи, можна інколи навіть  м'ясо собі дозволити. А як же взимку? Ціна на газ, світло, інші комунальні послуги зашкалює, півзарплатні точно доведеться віддавати на опалення і т. д. Водночас продукти дешевшими не стануть. Не купиш вже помідорів з огірками за 12 гривень, зимою вони будуть дуже дорогими. Сидіти в холодній хаті і їсти макарони? А по телевізору дивитися, як живе наша влада? 

Та що там телевізор – досить озирнутись навкруги. Одні люди думають, як вижити в Україні, інші живуть, приспівуючи, будують маєтки за їх рахунок, а треті калічаться і помирають за всіх нас на фронті в АТО.

Розумію, що це не вихід, але від цих думок, хоч візьми напийся і забудься. Але й тут сюрприз. Бо літр найдешевшого пива в магазині мінімум 20 гривень коштує. А скільки його треба випити, щоби захмеліти? Комусь гривень на 100, а комусь – на 200? Ні, краще вже на ці гроші чимось смачненьким душу відвести. А що можна купити за них? Ціни на м'ясо і м'ясні вироби, рибу просто "вбивають", а якість і смак не завжди радують. В ковбасі м'яса годі й шукати, а якщо воно там є, то ціна її, наче на якийсь заморський делікатес.

Багато мови сьогодні про війну, загиблих на ній. Не сходить ця тема з вуст наших державних мужів, котрі рвуть на собі сорочку за правду й справедливість, за людей, які мають жити в достатку, з почуттям гідності, розказують про ситуацію в країні, війну і жертви. На кожному кроці розказують… А про яку людську гідність можна говорити, коли нас загнали за межу бідності, коли, рухаючись в такому напрямку, невдовзі будемо голодувати?

Якщо у молоді ще є хоч якісь варіанти, як вижити, то не уявляю, як вдається виживати пенсіонерам, людям, які все життя працювали, а тепер держава, за яку свого часу хтось воював, а хтось її відбудовував, кинула напризволяще. Більшість з них справді не зводять кінці з кінцями з тими копійками, які отримують на схилі літ. Підробляти не у всіх вистачає вже сил, однак старенькі викручуються, як можуть.

ХХХ

Її пенсії не вистачає навіть на ліки. Щоб вижити, Тамара Олексіївна у свої 67 років змушена працювати. Але навіть при цьому купувати їжу собі може дозволити найскромнішу. Наприклад, на оптовому ринку чи десь за акцією в супермаркеті, де можна придбати хоча й трішки залежані-підгнилі продукти, зате наполовину дешевші. 

– Звичайно, неприємно й соромно заглядати продавцеві в очі чи копирсатися у підіпсованих овочах. Але на такій покупці, якої мені на день-на два вистачить, я 20-30 гривень заощаджую – для пенсіонера це гроші, – каже жінка. 

Не легше доводиться й пані Олені, яка отримує мінімальну пенсію.

– Пенсіонерів в Україні багато. Невже влада вигадує такі закони, аби ціле покоління людей вимерло? Хіба це не геноцид проти власного народу? – обурюється пенсіонерка. – Як можна за півтори тисячі гривень прохарчуватися, одягнутись, оплатити “комуналку” та ще й знайти кошти на дорогі медикаменти? Літні люди часто хворіють, утім чомусь для нас немає ніяких бонусів на закупівлю ліків, не передбачено якихось соцпакетів, як за кордоном. Навпаки, усі пільги поступово відміняють.

Згідний з такою думкою й пан Олег.

– Відпрацювавши більше сорока років, отримую копійки, – скаржиться чоловік. – "Мінімалку" підвищили до 3200, а пенсії – ні. Чому старенькі мають животіти за 1600 гривень? Хіба ми можемо собі дозволити до столу щось корисне і поживне, дороговартісне лікування чи поїхати кудись відпочити, як у Європі, до якої так прагнемо? Все обіцяють нам покращити життя після пенсійної реформи. Але чи тому правда?..

Та й молодим людям зараз не солодко, особливо тим, в кого нестабільний заробіток чи сім’ї з маленькими дітьми.

– Ми й раніше не надто себе балували м'ясними стравами, обходились дешевшою курятиною. А тепер і її не докупишся, – ділиться мама двох малюків Ірина. – Вистачає лише на найнеобхідніше. А дітям потрібні вітаміни, та де ж їх узяти без фруктів, м'яса, риби, молочних продуктів і т. д.? На солодощах теж доводиться економити. Поласувати смачненьким вдається лише, коли чоловік повернеться із заробітків. До речі, за кордоном, наприклад у Польщі, продукти коштують, як в Україні або навіть дешевше.

Пан Олександр, економіст за фахом, впевнений, що без контролю у ціновій політиці не обійтися.

– Регулювати потрібно всю ланку: від виробника до роздрібної торгівлі, – стверджує він. – Всі ми знаємо, що найбільші націнки ставлять перекупники. Це, в першу чергу, стосується сільськогосподарської продукції. Приміром, купуючи молоко у селян, перекупники перепродують його переробникам втричі дорожче. Окрім того, на мою думку, обмеження державного регулювання цін призведе до того, що у нас не буде “запобіжників” при цінових коливаннях. До речі, в інших європейських країнах таких стрибків немає, а нам постійно розказують про те, що ринкам притаманні сезонні коливання цін, незважаючи на те, що в нас вони спостерігаються і поза сезоном.   

Підприємці, а тим більше продавці, які торгують на ринку, у цій ситуації лише руками розводять. Мовляв, ціни не від них залежать, а від виробника.

– Чесно кажучи, не встигаю цінники міняти, майже щодня вартість товару "стрибає", – говорить власниця одного з продуктових кіосків на привокзальному ринку, в якому сама і торгує. – Ми не плануємо підвищувати ціни. Подорожчання зовсім не залежить від забаганок чи уподобань продавця. Якщо постачальник піднімає ціну, то мусимо і ми піднімати. Хоч у цьому не зацікавлені, бо хто ж купуватиме за такі гроші?

Вікторія ЗІНЧУК.