Заграє знов у хаті скрипкаЗаграє знов у хаті скрипка
Там, де дуби стоять крислаті,
Між ними сосна, що зігнулась, –
Прийшла дівчина гриби збирати,
Але додому не повернулась.
Одні казали: мов, заблукала
(Таке буває ненароком),
А інші – начебто спіткала
Якогось зайду-приволоку.
В тяжкій журбі любима мама,
Бабуся сльози проливає.
Вони засліпли від нестями,
Яка їм болем серце крає.
… Можливо, стукне в рідну шибку
Та усміхнеться на порозі.
І знов заграє у хаті скрипка,
Що так подобалась небозі.
Шепче на вушко, що закохалась
Без тями в хлопця молодого,
І як любила, як признавалась.
Бо це, либонь, іде від Бога…
Її знайшли ще неспокійну
Від пережитого блукання.
Тремти, тремти, зоря вечірня,
Провідуй радісне світання!
Їїї знайшли в принишклім лісі,
Хоч занепалу, та живою.
Пташки дзвеніли на узліссі,
Дуби шептались між собою…
Ігор ПАВЛЮК,
м. Ковель
Залишити коментар