Випадковий пасажирСофія встала рано, підійшла до дзеркала і стала уважно розглядати себе. Як вона ненавиділа своє відображення в дзеркалі! Сьогодні їй виповнилося 35 років, а у неї – ні чоловіка, ні друзів. Всі подруги давно заміж повиходили, по двоє-троє дітей мають, власні сім’ї і клопоти.
– Та кому я така потрібна? Маленька, пухкенька, як м’ячик. Бог вроди не дав, бідкалася Соня. – Єдине щастя, що квартиру маю, від батьків залишилася, та улюблену роботу.
Після закінчення школи пішла вчитися в залізничне профтехучилище. Вже багато років працює провідницею. На роботі між людьми вона забуває про свої проблеми, а от коли наодинці із собою, то її ранима душа так потребує ніжності, уваги, любові і турботи.
Одного разу у її вагоні їхав пасажир. Гарний такий чоловік. Йому не спалося, і він розговорився з Сонею. Так і познайомилися. Сподобалися один одному.
Володя працював на заводі змінним майстром, їхав провідати батьків.
Хоч дівчина була від природи не дуже відвертою людиною, але чомусь йому все про себе розповіла. Про те, що жила сама, ніколи не була заміжня, що коли їде в поїздку, забуває про наболіле, а вдома нудьгує, проте розраду знаходить у вишиванні…
Через декілька днів Володя зустрічав поїзд, приніс гостинців і маленький букетик конвалій. Ніхто з чоловіків їй ще квітів не дарував. Усю поїздку Соня не могла спокійно працювати, думками поверталася до Володі. Згодом їх зустрічі стали традиційними. Вони спілкувалися, телефонували один одному, розмовляли годинами. Виявилося, що хлопець має непогане почуття гумору.
Жінка погарнішала, веселою стала, в очах з’явився вогник.
– І що він у мені знайшов? – подумки запитувала у себе Соня.
Дівчина часто задавала собі це запитання. Та не було часу на роздуми – сьогодні він приїде до неї на день народження. Тому вирішила приготувати щось смачненьке, зустріти його, адже він вперше в її місті.
Вже два дні Володя жив у коханої. Здавалося б, життя стало налагоджуватись. До того ж, чоловік запропонував їй одружитися.
Емоції переповнювали дівчину, Соня почувала себе найщасливішою в світі.
– Вийду заміж, то тоді сусідка Ольга ніколи не задаватиме дурних питань щодо мого особистого життя, – промайнуло в думках у майбутньої нареченої.
Закохані вирішили подати заяву до РАЦСу. Володя вмовив піти кохану у перукарню, щоб зробити зачіску.
Тим часом він попросив у Соні ключі від квартири, мотивуючи тим, що йому стало зле й він хотів би піти додому.
Щаслива і замріяна вона поверталася з перукарні, уявляючи, як одягне свою новеньку норкову шубу, шапку, візьме коханого під руку і…прощай, самотність!
Двері були прочинені. Соня увійшла в коридор і відразу помітила, що зникла її велика сумка, яка постійно стояла на одному й тому ж місці. Володі ніде не було. Зазирнула у шафу і побачила, що в ній – ні шуби, ні шапки.
Не знайшла дівчина й грошей, золотих прикрас. В квартирі було порожньо.
Телефон Володі не відповідав. Порожньо стало й у Сониній душі...
Надія МАРТИНЮК.
Залишити коментар