Коли звучить мелодія весни…
Мені наснився дивний сон. Якась стежина серед квітів. По ній дві юнки йдуть до величавого палацу. Їм про щось розказує весна-красна й на мене поглядає. А доріжку ту мила, добра фея срібними дзвіночками посипає. За тим усім чарівна й строга Королева музики уважно наглядає.
«Чого тільки не привидиться у сні?» – подумалось.
Та не все так просто в суєті буття. Опівдні раптом зателефонував Андрій Мигуля, директор школи мистецтв, і запросив на концерт. Я без роздумів погодився.
І який був здивований, коли на сцену у небесно-синьому платті із золотавим волоссям і сонячною усмішкою вийшла ведуча Аліна Сидляревич. Вона, немов птаха весняна прилітна, для присутніх у залі звістку принесла про те, що скрипальки Аня Марчук та Аліна Якубовська, переможці Міжнародного фестивалю «Україна єднає світ», дарують сьогодні ковельчанам сольний концерт. А супроводжувати гру буде концертмейстер Альона Власюк.
Все стало на свої місця. Наяву – весна. Аня та Аліна впевнено прямують до зіркового палацу музики. Срібні дзвіночки – це звуки фортепіано. І маестро музики поруч – Тетяна Корнєва, керівник знаменитої в Європі та Україні «Квінти».
Але магічне дійство тільки розпочиналося. Зал заполонила небесна музика. Прологом концерту стала журлива мелодія, присвячена пам’яті Тетяни Коцюби, викладача школи.
Затим зазвучала душевна класична музика, яка змушує завмирати серце і гріє душу. А дівчата у тих шедевральних музичних творіннях купаються, наче в морі. Пливе мелодія хвилею, ворожить, зачаровує людське єство, а то раптом бризками райдуги розсипається над синім морем. Буває, що та хвиля акордом гучним до небес злетить і… раптом стихне. Словом, магія!
Чарують скрипальки душу. «Фантазія» за мотивами знаменитого танго «Очі чорні» не залишає в залі байдужих. А іншу мелодію створив наш земляк, композитор із Володимира-Волинського Володимир Лич. Кожен твір має свою історію, зміст і сюжет, але слухаєш мелодії скрипки і свої асоціації з’являються. Бо ж, наприклад, у Якоба Гаде «Ревність» своя, а в мене – інша, ще емоційніша.
«Скрипка робить людей добрішими», — каже ведуча А. Сидляревич. І це справді так. Я відчуваю, що після нагородження моя душа заспокоюється і навіть стає романтичною.
Ступають юнки квітучою стежиною музики – не втомлюється зал слухати і підтримувати оплесками скрипальок. Вони впевнені у своїх силах. Це – вже справжні акторки сцени. Сумують, коли мелодія сумна, і усміхаються там, де акорди радісно злітають на волю з-під смичка.
Міцну основу заклали викладачі школи. А до того — завзята праця. І як результат – розцвів талант на всю Україну. «Заведений» зал шалено аплодує і нагороджує заслуженим: «Браво!». І – квіти… Квіти… Море квітів!
Проте сольний концерт – це лишень відлуння конкурсних баталій, що нещодавно відбулися в Києві. Там – переживання, емоції і боротьба.
Хвилювань додало поважне журі, у складі якого – Ада Роговцева, Герой і народна артистка України, лауреат премії імені Тараса Шевченка, а з нею – Тетяна Шеліга, Заслужена артистка України, Олена Гончарук, оперна діва, володар титулу «Жінка року», Посол миру та інші видатні діячі культури. І радісно стає на серці, що серед великих і малих міст України (а їх 36) ковельчани були одними із найкращих.
Судіть самі: в інструментальному жанрі перемогу здобув камерний оркестр «Квінта» (керівник Тетяна Корнєва). Перше місце, як уже згадувалось, вибороли Аліна Якубовська та Аня Марчук. Вони стали переможцями і в дуеті. Друге почесне місце на фестивалі виборола Каріна Сиротюк (викладач Алла Завирюха). Почесне друге місце журі присудило віртуозу-акордеоністу Філіпу Головію (викладач Людмила Мишковець). Не менш визначні перемоги і в жанрі вокалу. Андрій Мигуля та Галина Оксіюк у супроводі оркестру «Квінта» піднялися на найвищий п’єдестал переможців, а Наталія Сидлярук (викладач Надія Балака) зайняла третє місце.
Переможним акордом звучала музика «Квінти» і гімн-молитва «Боже, Україну збережи» на гала-концерті у виконанні згаданих вище А. Мигулі та Г. Оксіюк.
Весь зал стояв і шаленів від овацій та бурхливих оплесків – гідний слави фінал!
Тож і ми, шановні ковельчани, віддаймо належну шану переможцям, аматорам сцени і гуртом промовмо: «Молодці!». Щирого подячного слова заслуговує міський відділ культури (Вікторія Савлук) і всі, хто долучився до організації поїздки на фестиваль.
Слово вдячності має ще вагоміший зміст, коли воно злітає із вуст народних. Озвучу випадково почуту фразу після концерту: «А знаєте, дівчата – справжні професіоналки. Які вони артистичні! Яка віртуозна гра. Вміють триматися на сцені і приваблювати глядача. На них чекає зіркове майбутнє».
До речі, ви давно були в школі мистецтв? Зауважили, що вона змінила своє «обличчя»? Андрій Мигуля вніс багато позитиву і в плані естетичному, і у творчому зростанні.
Ось вам і величні палаци, й й квіти зі сну…
Мені пощастило побувати на уроці, який проводив Андрій Мигуля. Бачив, як прислухаються юні до вчителя. Вони з ним купаються у високих і низьких октавах. Учні намагаються досягти досконалості у вокалі і бути схожими на Учителя.
Колись я написав поетичні рядки: «Щасливий той, хто в серці має пісенні струни золоті…».
Андрію Дмитровичу, щиро скажу: «Ви і весь колектив викладачів щасливі тим, що передаєте свої золоті пісенні струни в душі дітей!».
А тому:
Бринить мелодія, мов свято,
Злітає в небеса крилато,
І понад краєм соколино
лине,
Звучить во славу України!
Так тримати!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Мені наснився дивний сон. Якась стежина серед квітів. По ній дві юнки йдуть до величавого палацу. Їм про щось розказує весна-красна й на мене поглядає. А доріжку ту мила, добра фея срібними дзвіночками посипає. За тим усім чарівна й строга Королева музики уважно наглядає.
«Чого тільки не привидиться у сні?» – подумалось.
Та не все так просто в суєті буття. Опівдні раптом зателефонував Андрій Мигуля, директор школи мистецтв, і запросив на концерт. Я без роздумів погодився.
І який був здивований, коли на сцену у небесно-синьому платті із золотавим волоссям і сонячною усмішкою вийшла ведуча Аліна Сидляревич. Вона, немов птаха весняна прилітна, для присутніх у залі звістку принесла про те, що скрипальки Аня Марчук та Аліна Якубовська, переможці Міжнародного фестивалю «Україна єднає світ», дарують сьогодні ковельчанам сольний концерт. А супроводжувати гру буде концертмейстер Альона Власюк.
Все стало на свої місця. Наяву – весна. Аня та Аліна впевнено прямують до зіркового палацу музики. Срібні дзвіночки – це звуки фортепіано. І маестро музики поруч – Тетяна Корнєва, керівник знаменитої в Європі та Україні «Квінти».
Але магічне дійство тільки розпочиналося. Зал заполонила небесна музика. Прологом концерту стала журлива мелодія, присвячена пам’яті Тетяни Коцюби, викладача школи.
Затим зазвучала душевна класична музика, яка змушує завмирати серце і гріє душу. А дівчата у тих шедевральних музичних творіннях купаються, наче в морі. Пливе мелодія хвилею, ворожить, зачаровує людське єство, а то раптом бризками райдуги розсипається над синім морем. Буває, що та хвиля акордом гучним до небес злетить і… раптом стихне. Словом, магія!
Чарують скрипальки душу. «Фантазія» за мотивами знаменитого танго «Очі чорні» не залишає в залі байдужих. А іншу мелодію створив наш земляк, композитор із Володимира-Волинського Володимир Лич. Кожен твір має свою історію, зміст і сюжет, але слухаєш мелодії скрипки і свої асоціації з’являються. Бо ж, наприклад, у Якоба Гаде «Ревність» своя, а в мене – інша, ще емоційніша.
«Скрипка робить людей добрішими», — каже ведуча А. Сидляревич. І це справді так. Я відчуваю, що після нагородження моя душа заспокоюється і навіть стає романтичною.
Ступають юнки квітучою стежиною музики – не втомлюється зал слухати і підтримувати оплесками скрипальок. Вони впевнені у своїх силах. Це – вже справжні акторки сцени. Сумують, коли мелодія сумна, і усміхаються там, де акорди радісно злітають на волю з-під смичка.
Міцну основу заклали викладачі школи. А до того — завзята праця. І як результат – розцвів талант на всю Україну. «Заведений» зал шалено аплодує і нагороджує заслуженим: «Браво!». І – квіти… Квіти… Море квітів!
Проте сольний концерт – це лишень відлуння конкурсних баталій, що нещодавно відбулися в Києві. Там – переживання, емоції і боротьба.
Хвилювань додало поважне журі, у складі якого – Ада Роговцева, Герой і народна артистка України, лауреат премії імені Тараса Шевченка, а з нею – Тетяна Шеліга, Заслужена артистка України, Олена Гончарук, оперна діва, володар титулу «Жінка року», Посол миру та інші видатні діячі культури. І радісно стає на серці, що серед великих і малих міст України (а їх 36) ковельчани були одними із найкращих.
Судіть самі: в інструментальному жанрі перемогу здобув камерний оркестр «Квінта» (керівник Тетяна Корнєва). Перше місце, як уже згадувалось, вибороли Аліна Якубовська та Аня Марчук. Вони стали переможцями і в дуеті. Друге почесне місце на фестивалі виборола Каріна Сиротюк (викладач Алла Завирюха). Почесне друге місце журі присудило віртуозу-акордеоністу Філіпу Головію (викладач Людмила Мишковець). Не менш визначні перемоги і в жанрі вокалу. Андрій Мигуля та Галина Оксіюк у супроводі оркестру «Квінта» піднялися на найвищий п’єдестал переможців, а Наталія Сидлярук (викладач Надія Балака) зайняла третє місце.
Переможним акордом звучала музика «Квінти» і гімн-молитва «Боже, Україну збережи» на гала-концерті у виконанні згаданих вище А. Мигулі та Г. Оксіюк.
Весь зал стояв і шаленів від овацій та бурхливих оплесків – гідний слави фінал!
Тож і ми, шановні ковельчани, віддаймо належну шану переможцям, аматорам сцени і гуртом промовмо: «Молодці!». Щирого подячного слова заслуговує міський відділ культури (Вікторія Савлук) і всі, хто долучився до організації поїздки на фестиваль.
Слово вдячності має ще вагоміший зміст, коли воно злітає із вуст народних. Озвучу випадково почуту фразу після концерту: «А знаєте, дівчата – справжні професіоналки. Які вони артистичні! Яка віртуозна гра. Вміють триматися на сцені і приваблювати глядача. На них чекає зіркове майбутнє».
До речі, ви давно були в школі мистецтв? Зауважили, що вона змінила своє «обличчя»? Андрій Мигуля вніс багато позитиву і в плані естетичному, і у творчому зростанні.
Ось вам і величні палаци, й й квіти зі сну…
Мені пощастило побувати на уроці, який проводив Андрій Мигуля. Бачив, як прислухаються юні до вчителя. Вони з ним купаються у високих і низьких октавах. Учні намагаються досягти досконалості у вокалі і бути схожими на Учителя.
Колись я написав поетичні рядки: «Щасливий той, хто в серці має пісенні струни золоті…».
Андрію Дмитровичу, щиро скажу: «Ви і весь колектив викладачів щасливі тим, що передаєте свої золоті пісенні струни в душі дітей!».
А тому:
Бринить мелодія, мов свято,
Злітає в небеса крилато,
І понад краєм соколино лине,
Звучить во славу України!
Так тримати!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Коли звучить мелодія весни…
Залишити коментар