Сто кілометрів — це не межаНещодавно в Італії пройшов чемпіонат світу з бігу на дистанції 100 кілометрів. Серед шести спортсменів, котрі представляли Україну, були двоє ковельчан – Олександр Головницький та Богдан Тищук.
Подолавши дистанцію за 7 годин 25 секунд, майстер спорту міжнародного класу, чемпіон кубка світу 2004 року Олександр Головницький зайняв 12 місце у світовому і 7 місце в європейському заліках. Поряд з ним на біговій доріжці змагався ще один наш земляк – вихованець тренера спортивного клубу «Ковель» Сергія Панасюка двадцятиоднорічний Богдан Тищук, котрий вперше подолав дистанцію 100 км за 7 годин 39 хвилин 39 секунд, посівши 50 місце в світовому рейтингу та 37-ме — у Європі.
Про приємні й не дуже миттєвості цього надскладного марафону Богдан Тищук розповів «Вістям Ковельщини».
— Цьогорічний чемпіонат світу проходив в Італії у передмісті Мілана, — ділиться враженнями Богдан. – Це мої перші змагання такого високого рівня. Та справа навіть не у тому, який результат вдалось показати. Задоволений тим, що взяв участь у світовій першості. Був готовий на будь-які випробування, аби тільки змагатися поряд з відомими і досвідченими спортсменами.
— Як бігалося на дистанції? На якому кілометрі стало важко?
— Враження від дистанції змішані. Адже було справді важко. Й досі не усвідомлюю, що подолав її і став «срібним» призером серед молоді.
Найскладніше стало десь після шістдесятого кілометра, коли, здавалося, ноги не тримали. Неймовірно важко було не тільки фізично, але й морально. Подолати стокілометрову відстань вдалося, як кажуть, зібравшись з силами та духом. Були моменти, коли ладен був зійти з дистанції, яка «не піддалася» навіть досвідченому ультрамарафонцю Євгену Гливі та ще двом українським легкоатлетам, котрі не витримали навантаження і зійшли. У підсумку в командному заліку Україна опинилася на дев’ятому місці у світі й стала сьомою у Європі.
На 100-кілометровій дистанції «здалися» навіть найсильніші спортсмени, серед яких — й чемпіон світу 2010 року серед дорослих.
Протягом дистанції кілька разів від виснаження падав. Особливо важко давалися підйоми та спуски.
— Богдане, як давно захоплюєшся бігом? Розкажи про свої спортивні досягнення.
— З дитинства був непосидючим, любив бігати. У десять років записався у секцію з легкої атлетики. Та й навчаючись у школі, на уроках фізкультури полюбляв бігати кроси, долати різні дистанції. Намагався не пропускати жодної можливості брати участь у різноманітних змаганнях, неодноразово був призером на дитячих чемпіонатах України, обласних та міжнародних змаганнях. Минулого року став чемпіоном України з марафону серед молоді.
Долав різні дистанції – від 30, 40 метрів до 40 кілометрів. Максимальна дистанція – 100 кілометрів.
— Якої думки стосовно твого спортивного майбутнього дотримуються сім’я, близькі та друзі?
— Вони мене підтримують у всьому. Проте з’явилися деякі труднощі, пов’язані з тренуванням. Адже навчаюся на четвертому курсі Львівського державного університету безпеки і життєдіяльності, здобуваючи професію пожежника. Зараз проходжу практику. А це все займає чимало часу. Тому про тренування інколи годі й говорити, зважаючи на те, що, скажімо, на ранкове тренування відводжу 4 – 5 годин й весь цей час знаходжуся в русі.
Та все ж намагаюся поєднувати службу, навчання і спорт. Адже щоб бути хорошим спортсменом і не втрачати фізичної форми, потрібно, перш за все, дотримуватись спортивного режиму.
Але, хай там що, сподіваюся на продовження спортивної кар’єри. Попереду – підготовка до чемпіонату України з бігу по шосе на дистанції 10 км в м. Слов’янську, чемпіонат світу з гірського бігу.
— Які якості, окрім витривалості, повинен мати марафонець?
— Аби проявити себе якнайкраще під час стандартних марафонів, спортсмен має бути швидким і витривалим, а от тим, хто зважився «підкорити» ультрамарафон, до цього ж ще й потрібно вміти стримувати свої емоції, бути спокійним і врівноваженим.
— У кожного свій спосіб налаштовуватись на старти. Як ти підходиш до цього?
— На старті, особливо якщо говорити про ультрамарафон, передбачити щось важко.
Особисто на мене перед відповідальними стартами позитивно впливає музика, яка відволікає від метушні та гамору, що панує перед змаганнями.
— Чи тривалий процес відновлення сил після марафону? Як часто тобі дозволяють долати великі дистанції?
— Після коротких дистанцій організм відновлюється набагато швидше – десь через тиждень, а щоб повернути втрачені кондиції після марафону, потрібно кілька місяців.
Зараз, зважаючи на мій вік, тренер радить найближчих п’ять років зосередитись на коротких дистанціях.
— У часовому вимірі цьогорічний марафон тривав години. Проте для самого спортсмена, очевидно, це величезне випробування, особливо під кінець забігу. Що відчував на заключній частині дистанції?
— Важко було на щось реагувати. Додалося сил лише тоді, коли помітив позначку «99 км». А ще підбадьорювала активна підтримка співвітчизників.
Розмовляла Вікторія ТАРАСЮК.
НА ЗНІМКУ: Богдан ТИЩУК та Олександр ГОЛОВНИЦЬКИЙ під час чемпіонату з бігу на дистанції 100 кілометрів в Італії.
Фото з архіву спортивного клубу «Ковель».
Залишити коментар