«Хочемо потрапити на телешоу «Україна має талант»Акробатика — у Ковелі! І це не новина. Але звідки вона взялася і хто розпочав розвивати один з найвидовищніших видів спорту? Можливо, хтось іще у нас не знає, що саме майстер спорту Радянського Союзу Аркадій Симонян "привіз" акробатику у наше місто і став навчати її "азам" не лише юних ковельчан, але й їхніх ровесників з Ковельського і прилеглих до нього районів.
Нині акробатика стає й у нас все більш популярною та "набирає обертів", про що розповіла під час зустрічі директор спортивного клубу "Надія" і за сумісництвом тренер Олена ГАВРИЛЕЙКО, донька засновника школи акробатики на Ковельщині Аркадія Симоняна. Так склалося, що вже два роки немає з нами відомого спортсмена й тренера. Його пам'яті й було присвячено міськрайонний турнір зі спортивної акробатики, який у нашому місті відбувся на базі спортивного клубу "Надія" вперше.
На жаль, у день проведення змагань нам не вдалося там побувати. Та коли ми завітали в гості до юних і маленьких вихованців "Надії" згодом, то ніби потрапили на справжнє талант-шоу.
— Спортивний клуб "Надія" існує лише півроку, але займатися там є уже чимало охочих, — розповідає пані Олена. — Починалося все не дуже просто, бо зал, який зараз маємо (до речі, завдяки підтримці підприємця Петра М'якоти), був зовсім не облаштований. Все, що бачите тут зараз, просторе приміщення для занять з акробатики, добре облаштований тренажерний куточок, роздягальня — це наша заслуга. І хоч знаходимося у віддаленому районі Ковеля, по вул. Ватутіна, 59а, але й у цьому є свої "плюси", бо займатися у нас можуть юні мешканці міста і навколишніх сіл.
Окрім акробатики, заняття з якої у нас відвідують діти віком від 3 до 12 років, дорослі тут мають можливість займатися фітнесом.
— Скільки всього дітей займається в спортивному клубі "Надія"?
— Зараз у нас відкрито три групи, які відвідують 25 хлопчиків та дівчаток.
— І що, є уже ким пишатися?
— Такого рівня майстерності, який демонструють мої вихованці сьогодні, вони досягли лише за час існування нашого клубу — за півроку.
А ще ми свого роду "тріумфували" на нещодавніх змаганнях зі спортивної акробатики серед юнаків та дівчат 2003 — 2010 років народження пам'яті тренера Аркадія Симоняна.
Переможцями та призерами турніру стали хлопчики Богдан Олещук, Олександр Дубік, Ілля Майданюк, Ілля Войдюк, Олександр Скороход, Артем Войдюк, Роман Олещук, Максим Корнійчук, а серед дівчаток — Юлія Гаврилюк, Ольга Гаврилюк, Анна Гузь, Каміла Рабенко, Дарина Хотинець, Таїсія Оксенюк, Олександра Шайтан, Софія Олещук, Лілія Оксенюк, Іванна Дембіцька, Зоряна Сагаль.
Зважаючи на кількість відзнак в особистому заліку, спортивний клуб "Надія" зайняв загальнокомандне перше місце.
— Пані Олено, Ви й самі свого часу займалися акробатикою?
— Мій тато Аркадій Симонян присвятив акробатиці 25 років свого життя. Його юні вихованці часто бували за кордоном, брали участь у всеукраїнських, міжнародних фестивалях, високого рівня турнірах. Ним гордилися, його поважали, але тоді, коли пішов із життя, про нього одразу чомусь всі забули. Тож продовження його справи — мій обов'язок як доньки.
А якщо про себе, то тато мене тренував майже від народження. Хоча як спортсменка себе найкраще реалізувала у вільній боротьбі, якою займалася з одинадцяти років і завдяки якій стала майстром спорту України.
– Та все ж розкажіть, що таке акробатика?
– Це дуже видовищний вид спорту, адже від неймовірно красивих фігур, які виконуються в парах, неможливо відірвати погляд. І хоч акробатика не олімпійський вид спорту, свого глядача і прихильника від того не втратить. Як на мене, це швидше циркове мистецтво, аніж спорт.
– Скільки часу необхідно займатися акробатикою, аби отримати потрібний результат?
– Усе залежить від бажання і наполегливості акробата. Але якщо чесно, не дуже багато. Ось навіть погляньте на моїх вихованців…
Діти стараються, їхні результати радують і навіть приємно дивують. От, наприклад, трирічна Каміла — зовсім маленька, ще навіть розмовляти не зовсім вміє, а в акробатиці може й старшим показати майстер-клас.
— Кожна людина шукає для себе заняття, яке їй більше до душі. Акробатика не вимагає ніяких задатків. Починати можна завжди з нуля. Існує тільки вікове обмеження: чим раніше почнеш тренуватися, тим кращих результатів досягнеш. Звичайно ж, у дванадцять років важко починати, та в мене є й такі дівчатка. І поки що у них усе вдається. – У чому переваги акробатики перед, скажімо, гімнастикою або іншими видами спорту і яких результатів можна досягти, займаючись нею?
Якщо порівнювати цей вид спорту з іншими, то в цьому випадку результат дасть про себе знати набагато швидше. Акробатика впливає на тіло комплексно, коректує форму ніг і спини, розвиває потрібну групу м'язів, координацію тощо. Простіше кажучи, для дівчаток — це стрункість і гарна постава, а для хлопчиків — витривалість та міцні м'язи.
Але щоб досягти бажаних результатів, доводиться щодня по чотири години знаходитися з дітьми у тренажерному залі. Та й не всім акробатика "підкоряється". Багато охочих нею займатися, проте не всі витримують великих навантажень. Бувають і розпач, і сльози. Хоча більшість розуміє заради чого потрібно інколи терпіти біль, мовчки виконуючи усі вказівки тренера.
— Які перспективи і плани на найближчий час?
— Хочемо трішки відпочити. Тож з дітками поїдемо в спортивно-оздоровчий табір, де вони набиратимуться снаги до серйозніших змагань і нових перемог у майбутньому.
До речі, думаємо спробувати щастя у наступному сезоні телешоу "Україна має талант", аби всі довідалися про наше невеличке, проте талановите місто.
Вікторія ЗІНЧУК.
НА ЗНІМКАХ: вихованці спортивного клубу «Надія» із своїм наставником Оленою ГАВРИЛЕЙКО.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар