Батько Лесі Українки: «зіслання» до ЛуцькаБільше десяти років родина Косачів у складі батьків, трьох старших дітей Михайла, Лесі, Ольги проживали в повітовому містечку Новограді-Волинському (колишньому Зв'ягелі).
Але 7 листопада 1878 року наказом по міністерству внутрішніх справ П. А. Косач був переведений на посаду голови Луцько-Дубенського з'їзду мирових посередників.
У наказі відсутня причина переведення. О. Косач-Кривинюк писала: "Було відомо, що батька нашого переведено з обжитого місця, щоб покарати за його "українофільство" та за побачення під час подорожі до Парижа на виставку 1878 року, з емігрантом, батьковим другом, а материним братом М. П. Драгомановим".
Як відомо, М. П. Драгоманов був професором історії з європейським ім'ям, вченим, політологом, соціологом, фольклористом. 1876 року Драгоманов назавжди залишив Київ, виїхав за кордон на добровільну еміграцію з доручення Київської Громади на редагування вільного українського слова і пропаганди української справи в Європі.
Влітку 1878 року під час Паризької виставки, на яку поїхали П. А. Косач з дружиною Оленою Пчілкою, в Парижі одночасно відбувся міжнародний літературний конгрес під протекцією таких осіб, як Віктор Гюго, Іван Тургенєв. Його Михайло Драгоманов хотів використати для української справи: "Я вирішив скористатися цим випадком, щоб запротестувати проти Емського указу... майже цілковитої заборони в Росії української мови".
Із праці Ілька Борщака (українського історика, публіциста, літературознавця) "Драгоманов у Франції" дізнаємось, що М. Драгоманов написав меморандум, з яким звернувся до Віктора Гюго, Івана Тургенєва та з відповідним листом до бюро конгресу.
В листі до Віктора Гюго Драгоманов писав: «Славний Майстре. Маю за честь послати Вам примірник мого рапорту конгресові, президентом якого Ви є. Справа, яку я захищаю і задля якої дозволяю собі прохати Вашої допомоги, є справою свободи і демократії. Все Ваше славне життя було присвячене здійсненню цього шляхетного ідеалу. Отже я насмілюсь сподіватися, що Ви захочете вшанувати мою працю Вашою увагою. Прийміть, славний Майстре, вислови моїх почувань високої пошани».
Також відомо, що 22 червня 1878 року М. Драгоманов на зборах конгресу зробив свою промову в справі Емського указу та українства взагалі і мав великий успіх перед знаменитою публікою. Це був перший в історії виступ українського вченого з українського питання.
Драгоманову вдалося надрукувати у багатьох французьких газетах текст брошур, які він видав у Женеві для міжнародного літературного конгресу. Наприклад, лівий орган газети "Le Mot d'Order" не тільки надрукував текст брошури, але й подав від себе: "Так на наших очах один з найбільш деспотичних урядів Європи руйнує культуру багатомільйонного народу, що його демократичний нахил не подобається петербурзьким самодержавцям".
В Парижі Олена Пчілка з П. А. Косачем зустрічалися з М. Драгомановим, Вірою Засулич, князем Кропоткіним та іншими емігрантами. Перед поверненням на Україну М. Драгоманов не давав ніяких директив, листів, заборонив сестрі взяти з собою Видання Громади, добре розуміючи наслідки будь-якої необережності.
Тому, як писала Олена Пчілка: "Ніяких причіпок офіціально не було ні при переїзді через кордон, ні дома, а лиш у службовому становищі мого чоловіка сталася зміна – власне, така диверсія, що луцького "председателя сьезда мировых посредников" перевели для "пользы службы" до Зв'ягля, а мого чоловіка П. А. Косача до Луцького".
Марія ЧАШУК,
старший науковий співробітник літературно-меморіального музею Лесі Українки.
с. Колодяжне.
Залишити коментар