Великий піст, який триває з 23 лютого до 11 квітня, — це підготовка християн до найголовнішого свята — Пасхи, Воскресіння Христового. Це період внутрішнього духовного очищення та вдосконалення. Сенс посту не в тому, щоб чогось не їсти, а у нашій концентрації на головному в житті. Тілесне постування допомагає зосередитися на внутрішньому світі: розібратися у цілях та цінностях, щиро покаятися та виправити свій шлях таким чином, щоб він вів до спасіння. Під час посту варто додати зусиль, щоб поглибити свої стосунки із Богом та людьми.
Церковний устав повністю виключає з вживання під час Великого посту м'ясо, яйця та молоко. Риба дозволяється тільки на свята Благовіщення та Входу Господнього до Єрусалиму (на Вербну неділю). У Лазареву суботу можна вживати рибну ікру.
Щодо парафіяльної практики, то кожен має взяти свою міру посту, яка була б досить відчутна, але не шкодила здоров'ю.
Християнство — це не "релігія шлунку". Під час посту їжа має бути простою. Треба менше приділяти уваги тому, що ми їмо, обмежити себе у веселощах, телебаченні та інтернеті, менше проводити часу у соціальних мережах.
Святий Іоан Златоуст проповідував про те, що вартість пісного обіду має бути меншою за вартість скоромного — а різницю, казав він, треба віддати бідним.
Загалом, піст — це не голод. Це — час зробити своєму організмові подарунок.
Трохи більше, ніж ви це робили раніше, та більш зосереджено. Можна, скажімо, кожного дня читати по кафізмі в Псалтирі. До звичайних молитов протягом буденних днів Великого посту додається молитва преподобного Єфрема Сиріна, яка у церкві повторюється на кожному богослужінні. На кожне прохання цієї молитви кладуть земний поклон.
Господи і Владико життя мого, дух лінивства, безнадійності, владолюбства і марнослав'я не дай мені.
Дух же доброчесності, смиренномудрості, терпіння і любові даруй мені, рабу Твоєму.
Так, Господи Царю, даруй мені бачити провини мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословен єси на віки віків. Амінь.
Час Великого посту краще розцінювати в термінах позитиву, а не негативу. Піст складається не з того, в чому себе обмежуємо (не їсти м'яса, не дивитися телевізор, не ходити на вечірки…), а з того, на що витрачаємо час та зусилля. Усі обмеження можуть бути цінними не самі по собі, а як засоби для нашого духовного зростання. Аскетичні зусилля відкривають нам свободу.
Головне ж у духовному житті — це робити усім добро та любити людей. Жити не заради себе, а для інших. Можна знайти багато корисних речей, зробити які — цілком у наших зусиллях. Зібрати речі для дитячого будинку, зробити щось по дому, приготувати вечерю батькам, розібрати завали у кладовці, просто проводити кожного вечора півгодини зі своїми дітьми… Було б тільки бажання.
Підготувала Людмила ЛЮБЧЕНКО.
Залишити коментар