Київ-Париж: маршрут духовного єднання
"Молитися треба ногами, – відкривають для мене дещо суперечливу істину паломники, члени громадської організації "Світами". – Через рани і мозолі на ногах ти по-іншому осмислюєш Україну, відчуваєш гармонію чарівної природи, глибше пізнаєш душу українську".
Що ж, шановний читачу, посперечайся з цими відчайдухами, які пішки долають "маршрут" Київ-Париж. Та чи візьмеш гору?
l
Декілька днів тому в молитовному залі Свято-Благовіщенської святині у Ковелі зібралися небайдужі ковельчани і паломники з громадської організації "Світами". Тут – представники Києва, Одеси, Умані, Рівного та інших міст. Злітає до неба церковний молебень за цілісність України. Легко й гарно лягає на душу піснеспів у виконанні тріо священиків: о. Василя Мичка – настоятеля храму, о. Ігоря Циба та о. Михаїла Левочка.
Молитовні мелодії слова Акафісту "Радуйся" зворушують серце кожного. Особливо це зворушення бачимо на обличчях гостей Ковеля. Деякий час тому вони вирушили з Києва, так званою "варшавською" трасою дійшли до нашого міста. Відпочивали і ночували в Олевську, Сарнах та інших населених пунктах.
Ці молоді люди навперебій переконують, що потрібно обійти весь світ заради об'єднання громад українців в Європі, Америці та інших країнах.
Вони вже протоптали духовно-патріотичну стежину понад кордоном України. Автівками легко подолати такий шлях, але що побачиш і почуєш? А ось, коли йдеш пішки, то вся гармонія природи перед тобою, вся любов, милосердя і доброчинність не на словах, а в щиросердечних діях. Та що казати – потрібно йти, бачити і відчувати.
З Києва члени "Світами" вирушали від Софійського собору. Їх супроводжує ікона Святої Софії – "Оранта".
Щоб зрозуміти мотивацію паломників, мусимо торкнутися сторінок давньої історії. Храм Святої Софії побудував Ярослав Мудрий в першій половині ХІ століття на честь перемоги над печенігами. В світі є кілька храмів в ім'я Святої Софії. Старіший за київський – в Константинополі, а ще зовсім "юні" – це в Римі, збудований Йосипом Сліпим, та в Україні Софії Карпатської. Київський не тільки дорогий нам своєю архітектурною красою, але й чудотворенням.
Древні літописці нагадують нам, що коли вирушали посли на переговори в заморські краї – молились в храмі. Перед походом на ворога прикладались до ікони козаки та воїни українські і здобували перемогу. Тоді, в ХІ столітті, дочка Ярослава Мудрого Анна стала королевою Франції.
Варто, напевно, нагадати одну цікаву деталь, яка може служити предметом гордості для всіх нас. Готьє де Совейр, єпископ, який просив руки Анни для Короля Генріха І, писав, що Україна більш об'єднана, могутніша, культурніша, значніша за Францію. На язик так і проситься запитання: "Чому б нам, теперішнім, не об'єднатися, стати могутнішими, щоб та ж Франція до нас з миром їхала, а не ми до неї з простягнутою рукою?". Але це так – до слова.
Зазначимо, що королева Анна залишила яскравий слід в історії Франції своєю толерантністю і мудрістю в управлінні державою, стосунках між країнами.
Французи відповідальні перед історією. Коли комуно-совєти хотіли зруйнувати Софію Київську, уряд Франції виступив на захист історичної пам'ятки світового значення, і атеїстична безбожна влада відступила.
Ось вам і мотивація паломницького ходу, маршрут якого пролягає через Україну, Польщу, Німеччину, Бельгію та Францію.
Скажу, що пройти шлях королеви Анна для українців дуже важливо.
Звертаючись до історичних коренів дружби з Францією, ми нагадуємо всім, що українці – рівні серед рівних, бо вони європейці!
І ще один факт історії: сини Ярослава Мудрого Вячеслав та Святослав були одружені з німецькими княгинями. Це ще один штрих до розуміння того, що Україна споконвіків європейська, а не окраїна "руського міра", як її дехто називає.
Ковельчани гостей приймали щиро і душевно. Добре слово варто сказати про церковну громаду Свято-Благовіщенського храму. Зігріли духовно, рушник вишиваний для ікони "Оранта" подарували. Справді, яка ікона без українського рушника? Щоб не було нудно в дорозі, книжками місцевих авторів спорядили і пирогами смачними почастували.
Отець Ігор благословенне слово виголосив.
Найактивніше зі мною спілкується чарівна, рухлива і допитлива Оксана Зальоток. На запитання, коли настане мир, вона впевнено відповідає: тоді, як кожен з нас об'єднається навколо України.
Сьогодні небезпека не тільки над Донбасом. Хижий двоголовий орел ширяє над всією Україною. І кожен має докласти максимум зусиль для того, щоб її захистити.
Аналізую, слухаю, спостерігаю і переконуюсь, що члени ГО "Світами" не просто паломники, а свого роду поводирі нашого збайдужілого, розчарованого, а часом інертного суспільства.
Ходить доля – шлях
широкий.
"Куди мандри?" – хтось
питає.
Ідуть "Світи" до Європи,
"Ще не вмерли…" до неба
злітає.
Не вмре воля, не загине,
У єдності на весь світ засяє.
Ідуть "Світи" – світла днина,
Париж з квітами вітає.
Паломництво – це випробування на стійкість духу, на силу віри, на Христову любов. То ж, щасливої і безпечної ходи в ім'я України, дорогі посланці Української церкви!
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКАХ: під час служби в Свято-Благовіщенському соборі УПЦ КП за участю паломників з громадської організації "Світами".
Фото Оксани ЗАЛЬОТОК.
"Молитися треба ногами, – відкривають для мене дещо суперечливу істину паломники, члени громадської організації "Світами". – Через рани і мозолі на ногах ти по-іншому осмислюєш Україну, відчуваєш гармонію чарівної природи, глибше пізнаєш душу українську".
Що ж, шановний читачу, посперечайся з цими відчайдухами, які пішки долають "маршрут" Київ-Париж. Та чи візьмеш гору?
ххх
Декілька днів тому в молитовному залі Свято-Благовіщенської святині у Ковелі зібралися небайдужі ковельчани і паломники з громадської організації "Світами". Тут – представники Києва, Одеси, Умані, Рівного та інших міст. Злітає до неба церковний молебень за цілісність України. Легко й гарно лягає на душу піснеспів у виконанні тріо священиків: о. Василя Мичка – настоятеля храму, о. Ігоря Циба та о. Михаїла Левочка.
Молитовні мелодії слова Акафісту "Радуйся" зворушують серце кожного. Особливо це зворушення бачимо на обличчях гостей Ковеля. Деякий час тому вони вирушили з Києва, так званою "варшавською" трасою дійшли до нашого міста. Відпочивали і ночували в Олевську, Сарнах та інших населених пунктах.
Ці молоді люди навперебій переконують, що потрібно обійти весь світ заради об'єднання громад українців в Європі, Америці та інших країнах.
Вони вже протоптали духовно-патріотичну стежину понад кордоном України. Автівками легко подолати такий шлях, але що побачиш і почуєш? А ось, коли йдеш пішки, то вся гармонія природи перед тобою, вся любов, милосердя і доброчинність не на словах, а в щиросердечних діях. Та що казати – потрібно йти, бачити і відчувати.
З Києва члени "Світами" вирушали від Софійського собору. Їх супроводжує ікона Святої Софії – "Оранта".
Щоб зрозуміти мотивацію паломників, мусимо торкнутися сторінок давньої історії. Храм Святої Софії побудував Ярослав Мудрий в першій половині ХІ століття на честь перемоги над печенігами. В світі є кілька храмів в ім'я Святої Софії. Старіший за київський – в Константинополі, а ще зовсім "юні" – це в Римі, збудований Йосипом Сліпим, та в Україні Софії Карпатської. Київський не тільки дорогий нам своєю архітектурною красою, але й чудотворенням.
Древні літописці нагадують нам, що коли вирушали посли на переговори в заморські краї – молились в храмі. Перед походом на ворога прикладались до ікони козаки та воїни українські і здобували перемогу. Тоді, в ХІ столітті, дочка Ярослава Мудрого Анна стала королевою Франції.
Варто, напевно, нагадати одну цікаву деталь, яка може служити предметом гордості для всіх нас. Готьє де Совейр, єпископ, який просив руки Анни для Короля Генріха І, писав, що Україна більш об'єднана, могутніша, культурніша, значніша за Францію. На язик так і проситься запитання: "Чому б нам, теперішнім, не об'єднатися, стати могутнішими, щоб та ж Франція до нас з миром їхала, а не ми до неї з простягнутою рукою?". Але це так – до слова.
Зазначимо, що королева Анна залишила яскравий слід в історії Франції своєю толерантністю і мудрістю в управлінні державою, стосунках між країнами.
Французи відповідальні перед історією. Коли комуно-совєти хотіли зруйнувати Софію Київську, уряд Франції виступив на захист історичної пам'ятки світового значення, і атеїстична безбожна влада відступила.
Ось вам і мотивація паломницького ходу, маршрут якого пролягає через Україну, Польщу, Німеччину, Бельгію та Францію.
Скажу, що пройти шлях королеви Анна для українців дуже важливо.
Звертаючись до історичних коренів дружби з Францією, ми нагадуємо всім, що українці – рівні серед рівних, бо вони європейці!
І ще один факт історії: сини Ярослава Мудрого Вячеслав та Святослав були одружені з німецькими княгинями. Це ще один штрих до розуміння того, що Україна споконвіків європейська, а не окраїна "руського міра", як її дехто називає.
Ковельчани гостей приймали щиро і душевно. Добре слово варто сказати про церковну громаду Свято-Благовіщенського храму. Зігріли духовно, рушник вишиваний для ікони "Оранта" подарували. Справді, яка ікона без українського рушника? Щоб не було нудно в дорозі, книжками місцевих авторів спорядили і пирогами смачними почастували.
Отець Ігор благословенне слово виголосив.
Найактивніше зі мною спілкується чарівна, рухлива і допитлива Оксана Зальоток. На запитання, коли настане мир, вона впевнено відповідає: тоді, як кожен з нас об'єднається навколо України.
Сьогодні небезпека не тільки над Донбасом. Хижий двоголовий орел ширяє над всією Україною. І кожен має докласти максимум зусиль для того, щоб її захистити.
Аналізую, слухаю, спостерігаю і переконуюсь, що члени ГО "Світами" не просто паломники, а свого роду поводирі нашого збайдужілого, розчарованого, а часом інертного суспільства.
Ходить доля – шлях
широкий.
"Куди мандри?" – хтось
питає.
Ідуть "Світи" до Європи,
"Ще не вмерли…" до неба
злітає.
Не вмре воля, не загине,
У єдності на весь світ засяє.
Ідуть "Світи" – світла днина,
Париж з квітами вітає.
Паломництво – це випробування на стійкість духу, на силу віри, на Христову любов. То ж, щасливої і безпечної ходи в ім'я України, дорогі посланці Української церкви!
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКАХ: під час служби в Свято-Благовіщенському соборі УПЦ КП за участю паломників з громадської організації "Світами".
Фото Оксани ЗАЛЬОТОК.
Київ-Париж: маршрут духовного єднання
Залишити коментар