Обережно: грип птиці!
Швидкі темпи нарощування міжнародних коопераційних зав'язків становлять серйозну загрозу щодо занесення і розповсюдження на території України однієї з небагатьох найнебезпечніших інфекцій — грипу птиці. Вплив на птахівництво призводить до суттєвих економічних збитків (знищення поголів'я птиці, накладення карантинних та інших обмежувальних заходів, заборона торгівлі, додаткові ветеринарно-санітарні заходи) як в розвинених країнах, так і у країнах, що розвиваються.
Останнім часом епізоотична ситуація щодо цього захворювання суттєво погіршилася, про що свідчать спалахи у Північній Америці (США, Канаді, Мексиці), а також величезна кількість випадків виявлення збудника у багатьох країнах Європи. Станом на 10.01.2020 року дане захворювання зареєстровано у Республіці Польща та Словацькій Республіці.
Грип птиці (класична чума птахів (КЧП), ексудативний тиф, заразна нежить птахів, брауншвейзька хвороба курей, заразний катар дихальних шляхів качок) — гостре висококонтагіозне вірусне захворювання сільськогосподарської, синантропної та дикої птиці, що характеризується пригніченням, септицемією, ураженням респіраторних органів і шлунково-кишкового тракту й великою загибеллю птиці.
Пташиний грип як вірусна інфекція виникає природним чином серед диких, перш за все, водоплавних птахів. Сприйнятливі кури і качки будь-якого віку, а також 15 інших видів птахів, у тому числі індики, страуси, цесарки, перепели, буревісники, фазани, горобці, лебеді, чайки. У дорослих індичок, перепелів і цесарок хвороба може протікати з ознаками ураження респіраторної системи і шлунково-кишкового тракту. Дорослі качки та інша водоплавна птиця можуть бути латентними носіями збудника грипу, при цьому в них відсутні виражені клінічні прояви. Молодняк водоплавної птиці хворіє на грип тяжко з відходом до 80%.
Поширенню хвороби сприяють синантропні й дикі птахи, гризуни, комахи, транспортні засоби та недотримання правил утримання птиці.
Міграція перелітних водоплавних птахів — один з основних шляхів глобального поширення високопатогенного пташиного грипу і проникнення інфекції на територію України. Оскільки основним резервуаром грипу служать перелітні птахи, то спалахи грипу в птахівничих господарствах зазвичай відбуваються під час сезонних міграцій пернатих — навесні і восени.
Основним шляхом передачі збудника є повітряно-крапельний. У період гострого перебігу хвороби у птахів-несучок інфекція може передаватися трансоваріально. Хворі, а також птахи, які перехворіли, виділяють вірус із витіканнями з носової і ротової порожнин, фекаліями, яйцем та при кашлі і чханні.
Зараження відбувається під час прямого контакту в забруднених виділеннями хворої птиці приміщеннях, через підстилку, гнізда, вигули, при контакті із контамінованими предметами догляду, а також трупами, тушками забитої птиці, незнешкодженими відходами забою, яйцями, пухом та пір'ям хворої птиці. Можливе зараження й через повітря.
Інкубаційний період складає 1-4 дні. Високопатогенні штами грипу, на відміну від низькопатогенних, які, зазвичай, протікають безсимптомно або в легкій клінічній формі, викликають у сприйнятливої птиці гостру форму хвороби. Спостерігають також блискавичний перебіг інфекції, коли птах гине без симптомів.
Гостра форма грипу супроводжується різноманітними клінічними проявами системної інфекції з переважним ураженням органів травлення, дихання, репродукції, а також нервової системи. У хворої птиці проявляються різні поєднання наступних симптомів: пригнічення, сонливості, зниження апетиту, кашлю, хрипів, чхання, рясної сльозотечі, діареї, тремору, порушення координації рухів, ціанозу непокритих пір'ям ділянок шкіри (особливо гребінця і сережок), набряку голови, скуйовдженого пір'яного покриву, зниження несучості і якості шкаралупи яєць. Смерть наступає протягом 1-2 діб після появи перших симптомів. Падіж птиці може досягати 80-100%.
Тому, аби уберегти домашню птицю від інфекційних захворювань, кожен власник птиці повинен знати і виконувати організаційно-господарські заходи.
Зокрема, купуючи добовий, підрощений молодняк або дорослу птицю, власник повинен вимагати в особи, яка реалізує птицю населенню, ветеринарні документи, які засвідчують стан здоров'я птиці, благополуччя регіону щодо інфекційних хвороб, дати проведення профілактичних щеплень та обробок.
Придбана птиця повинна пройти профілактичний карантин. Для цього її утримують окремо від іншої птиці протягом 30 днів в чистому продезинфікованому приміщенні, про що повідомляють спеціаліста ветеринарної медицини.
Використовувати воду з відкритих водойм для напування птиці заборонено. Побілка приміщень для утримання птиці та допоміжного обладнання повинна проводитися не рідше одного разу на рік з одночасною дезінфекцією.
При утриманні різновікової птиці у період вирощування молодняка необхідно не допускати його контакту (через корми, воду, підстилку тощо) з дорослою птицею.
При виявленні будь-яких відхилень від нормального фізіологічного стану, клінічному прояві хвороби або загибелі птиці власник повинен терміново повідомити фахівця територіальної установи ветеринарної медицини для відбору загиблої птиці в лабораторію ветеринарної медицини і проведення необхідних досліджень.
З метою профілактики заразних захворювань необхідно проводити вакцинацію птиці проти хвороби Ньюкасла.
На час міграції диких птахів домашню птицю слід утримувати у закритих приміщеннях чи вольєрах, не допускати її вигулу на гуртових пасовищах, ставках, річках та інших водоймах.
Реалізація яєць від свійської птиці на ринках, а також заготівля та використання качиних та гусячих яєць від здорової птиці дозволяється лише після проведення ветеринарно-санітарної експертизи.
Микола КОРОЛЬ,
начальник Ковельського міськрайонного
управління Головного управління
Держпродспоживслужби
у Волинській області.
Швидкі темпи нарощування міжнародних коопераційних зав'язків становлять серйозну загрозу щодо занесення і розповсюдження на території України однієї з небагатьох найнебезпечніших інфекцій — грипу птиці. Вплив на птахівництво призводить до суттєвих економічних збитків (знищення поголів'я птиці, накладення карантинних та інших обмежувальних заходів, заборона торгівлі, додаткові ветеринарно-санітарні заходи) як в розвинених країнах, так і у країнах, що розвиваються.
Останнім часом епізоотична ситуація щодо цього захворювання суттєво погіршилася, про що свідчать спалахи у Північній Америці (США, Канаді, Мексиці), а також величезна кількість випадків виявлення збудника у багатьох країнах Європи. Станом на 10.01.2020 року дане захворювання зареєстровано у Республіці Польща та Словацькій Республіці.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 416