Як нас дурять
Майже десять років тому світ побачила моя невелика за обсягом книга "Сміх крізь сльози". Там було вміщено сатиричну статтю-роздум під заголовком "Хочеш жити – умій брехати".
Не буду втомлювати читача переказом змісту публікації. Процитую лишень рядки із заключного абзацу: "Сьогодні дехто в Україні має народ, перепрошую, за бидло й міркує приблизно так: "Будь-яку брехню витримають і перетравлять".
Що в перекладі на загальноприйнятний жаргон означає: "Піпл схаває!". На жаль, брехуни недалекі від істини".
Нагадаю ще раз: книга вийшла друком 2011-го року. З тих пір змінилися декілька разів президенти, уряди, народні депутати, очільники центральних відомств та інституцій. Здавалося, був час раз і назавжди покінчити з брехнею, перестати дурити народ і навчитися говорити правду, якою б гіркою вона не була.
Однак, виявляється, можна замінити всі гілки влади, але не можна викоренити з нашого життя брехню і обман. Бо як було тоді живучим гасло: "Хочеш жити – умій брехати", так і нині воно актуальне.
Приклади? Хоч відбавляй… Про них щодня розповідають засоби масової інформації, політики й політологи, рядові громадяни, котрі в листах і телефонних дзвінках до тих самих ЗМІ розпачливо волають: "Нас дурили і дурять!".
Простіше простого їм сказати: "Ви ж самі цього хотіли, то на кого гніваєтеся? Кожен народ має таку владу, якої заслуговує".
Але сказати так – це лиш половина справи. Тим більше, що чимало людей люблять, як їх обманюють. Це у нас – з дитинства, коли бабусі із дідусями вчили вірити у могутнього Кирила Кожум'яку, мудрого Івана Царевича й неминучу перемогу добра над злом. Для цього багато не потрібно: хоробрий, розумний, сильний Герой, який "одним махом сімох побивахом".
Не буду заглиблюватися далі в історію, а скажу про день теперішній. Йдучи торік на президентські і парламентські вибори, ми постійно чули солодкоголосі обіцянки: економіку піднімемо, корупцію подолаємо, зарплати і пенсії підвищимо, тарифи знизимо, заробітчан із-за кордону повернемо і т. д., і т. п.
Що ж маємо? Економіка, як стверджують фахівці, пішла в "піке" – її зростання в минулому році змінилося на катастрофічне падіння в нинішньому. Державний бюджет торік не виконано, в результаті чого недофінансовано соціально значимі і вкрай необхідні людям проєкти. Обіцяного підвищення заробітних плат до 4 тисяч доларів (!!!) вчителям навіть не передбачається.
Замість зменшення комунальних тарифів вдалися до відвертої махінації: до однієї "платіжки" за газ тепер додали ще одну. На черзі, кажуть, "подвійний" тариф на електроенергію, а там, дивись, і за доставку води доведеться платити. Не виключено, що й спожите нами повітря податками обкладуть…
Я розумію: нова влада – молода й амбітна. Їй хочеться, щоб стало краще – в це я вірю. Але хотіти і вміти – це, як, кажуть в Одесі, дві великі різниці. У зв'язку з цим виникає запитання: а для чого було позбавляти права займати відповідальні посади тисячі, якщо не десятки тисяч колишніх державних службовців? Вони що – всі були злочинцями? Їх вину встановив суд? Ні. Просто декому здалося, що, замінивши "старі" кадри, ми вмить "рванемо" догори.
Рванули. Тільки не догори, а донизу. Майже так само, як за часів Віктора Ющенка, котрий нахвалявся, що звільнив з роботи 18 тисяч державних службовців. Чим закінчилася та кадрова "чехарда", ми бачимо й на прикладі Ковельщини, де останніми роками змінилося декілька голів РДА, але краще не стало. Та й сьогодні крісло очільника виконавчої влади району порожнє. Зрештою, вже майже немає і самого району: децентралізація…
Дивлячись на той безлад, що коїться в країні, вільно почуваються любителі "руського міра" і різного роду українофоби. Сьогодні вони очолюють загін брехунів і підбрехувачів, обіцяючи рай земний для українців негайно, як тільки їм довірять владу. І що б ви думали? Знову значна частина населення їм вірить! Соціологічні дослідження засвідчують, що медведчуківська (а фактично пропутінська) опозиційна платформа "За життя!" – за рейтингом друга після "Слуг народу". Ще б пак: адже обіцяють негайне припинення війни, котру інакше, як "громадянською", не називають, все те ж "зниження" тарифів і "підвищення" зарплат і пенсій, відродження "духовності" (на основі гундяєвської РПЦ), інші приємності, котрі так тішать вухо довірливих виборців.
Закінчити свої нотатки хочу ще однією цитатою із названої вище моєї книги: "Дурять нашого брата, хто тільки може і як може. Як казав один високопоставлений чиновник: "Не збрешеш – не проживеш". А інший додав: "Чим більша брехня, тим швидше їй вірять".
То, може, мої дорогі земляки, вистачить вірити брехунам? Все-таки на дворі – ХХІ століття, всі начитані і освічені, озброєні айфонами і смартфонами, збагачені інформацією з найрізноманітніших проблем. Соромно інтелектом дорівнюватися до тих, хто сліпо вірить у казочки, сподіватися манни небесної, молочних рік і кисільних берегів.
Так мені здається. Чи я помиляюсь?
Охрім СВИТКА.
Майже десять років тому світ побачила моя невелика за обсягом книга "Сміх крізь сльози". Там було вміщено сатиричну статтю-роздум під заголовком "Хочеш жити – умій брехати".
Не буду втомлювати читача переказом змісту публікації. Процитую лишень рядки із заключного абзацу: "Сьогодні дехто в Україні має народ, перепрошую, за бидло й міркує приблизно так: "Будь-яку брехню витримають і перетравлять".
Що в перекладі на загальноприйнятний жаргон означає: "Піпл схаває!". На жаль, брехуни недалекі від істини".
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 284
Від четверга до четверга
Гороскоп з 17 лютого по 23 лютого