Повідомлення в номер / Диво-грона "Червоної калини"

Там, де мистецтво із

 народом розмовляє, 

Там, де мелодія в душі

 звучить.

Де пісня над просторами

 злітає, 

Там зло мовчить!

l

Ці поетичні рядки народилися, коли я повертався із фестивалю "Червона калина", який організували із неповнолітніми засудженими працівники Ковельської виховної колонії.

Не раз почуєш про недостатню увагу до гуманітарної політики в державі.  А в цьому "закритому" закладі, де жорсткий режим виховання, де свій ритм життя, якраз гуманітарна складова є запорукою успіху.

…Коли ідеш повз високі мури, обплетені клубками колючого дроту по периметру, здається, що серце зупиняється. Мимоволі поринаєш у роздуми.  Самі собою приходять поетичні рядки: 

Високі мури, а над ними  –

 колючки, 

Не видно сходу Сонця із-за

 небокраю.

Воно готове їх зігріти залюбки, 

Та кара за провину милості 

не має.

Жили, як всі грішні на святій

 землі, 

Виспівували птахи

 дзвінкоголосу пісню, 

Так сталося – в підступній сірій

 млі

Ступили на стежину бісову,

 зловісну.

Не раз прийде прозріння уві

 сні,

Не раз і Бога запитає: 

"Чому оце зі мною?".

Скресає лід холодний навесні, 

Та не стихають ні на мить

 двобої

За право бути вищим 

над всіма.

Хоч що з того? Химерія та блуд.

Хтось краде гроші, хоч щастя 

в них нема.

Спинись, прозрій – на все 

є Божий суд

Не чує розум – пристрасть

 закипіла, 

Засліпллений, в емоціях бушує

 океан.

Злочинна хвиля добрі наміри

 накрила.

Невже невідворотні: 

зло, гординя і обман?

Та ні! Там біля хлопців 

на сторожі,

Мов ангели, стають місіонери

 світла

І сіють зерна, щоб неволі впали

 огорожі, 

Щоб юні душі новим буттям

 розквітли. 

Мій Господи, почуй, і всіх

 благослови.

Ця місія  – свята. 

Гряде прозріння.

Я чую вищий голос з темноти:

 "Іду на ви!"

За мурами, мов свято, – велике

 просвітління.

Ці рядки – і для вихованців, і для вихователів-наставників. Їм багато чого вдається в результаті клопіткої праці. Не потрібно слів, щоб побачити її результати.  У фойє будинку культури колонії – яскрава виставка образотворчого та прикладного мистецтва.  Заворожує майстерність її учасників, але мене цікавить психологічна суть образів.  Вона – на вишивках. 

У вовка і тигра добрі очі. Від Богородиці любов до нас пульсує.  У Лесі Українки світла закоханість, а Тарас Шевченко строгий (навіть трохи грізний).  Іван Франко з картини поглядає на нас мудро і лагідно. 

Вдумайся, мій читачу: це єство вихованців до тебе говорить. 

– Вони  такі, як ми усі. Загляньте в душу засудженого – там ви побачите любов і добро, знайдете прекрасне. Колонія шукає це прекрасне і формує в   юнаків, які колись спіткнулися, новий погляд на життя, – підтверджує вище сказане Іван Абрамчук, очільник виховного закладу.

Це не пафосні слова заради марнославства перед батьками засуджених дітей, представниками місцевої влади та вищестоящим керівництвом. В них – правда буденного життя колонії.

Цю  правду від імені батьків продовжує мама одного із засуджених: "Я бачу зміни в душі свого сина. У нього з'явилися нові життєві    пріоритети, новий погляд на добро і зло, на істини буття. Не вистачає слів для подяки тим, хто робить це!.."

Написане мною – це тільки прелюдія до змістовного, сценічно бездоганного, професійно-витонченого дійства.  Воно позначене неповторною поезією геніальної Ліни Костенко.  Неймовірно важко та складно передати психологізм, філософію і поетичність її образів.  І цей духовний Космос вдалося осягнути Оксані Мизовець, керівнику фестивалю, із своїми помічниками і вихованцями.

Режисура, сценічність кожного номера продумані до дрібниць. В одному – чарівність української пісні, в іншому – патріотичність, а в третьому – драма і трагедія кохання, а ще, мов вихор, запальний танець.

Ніхто краще не оцінить побачене і почуте, аніж глядач, присутній в залі. Він прозрівав на шляху до прекрасного із композицією "Квітка з каменю"  (В. Дронов, В. Іщенко), бурхливо плескав у долоні та відлунював "Браво!" Оксані Мизовець та івану Масловському  за філософсько-душевну пісню "Небачене". А ще в багатьох скотилася сльоза по щоці, коли проникався трагічною драмою кохання "Сповідь" із роману Ліни Костенко  "Маруся Чурай" в емоційному виконанні вихованців та Вікторії Кравчик, Ольги Ковальчук, Володимира Дронова. Покорила всіх режисурою постановки та високим артистизмом Альона Малюга-Мельникова театралізованою постановкою "Страта" (за романом Ліни Костенко "Маруся Чурай").  Зачарував "Журавлик"   Альони Мизовець та Марії Богданович.

Справились вихованці із запропонованою темою Міністерством юстиції України: "Я маю право" та флешмобом "Конвенція ООН". Як завжди, гарно, змістовно і професійно презентували себе студія естрадного співу "Надія" (кер. Ірина Новожилова), студія сучасної хореографії "Беллатрікс" (кер. Ангеліна Гавришук), студія естрадного співу "Зорепад" (кер. Руслана Шацька), гурт "Родинонька" (кер. Поліна Панюс).

У фіналі аматорський театр "10 ряд 10 місце"  (режисер-постановник Альона Малюга-Мельникова) за участю вихованців колонії подарували глядачам історичний перформанс в середньовічному стилі "500-річчя надання Ковелю Магдебурзького права".

Збуджені побаченим і почутим, не скупились на похвальні слова Тетяна Матяшук, зав. відділом культури райдержадміністрації та Вікторія Савлук, очільниця міського відділу культури. Вони в унісон висловили заслужене "Браво!" аматорам сцени та вихованцям і щиросердне "Дякую!" – Оксані Мизовець. З їхніх рук від імені високоповажного журі найкращі отримали нагороди – дипломи в номінаціях "Літературна творчість", "Театральне мистецтво", "Хореографічне мистецтво" та "образотворче і  декоративно-прикладне мистецтво". Серед них  – Денис Кметь, Володимир Дронов, Роман Давидюк, Олександр Моргунський. 

І знову хвилююча мить – вихованцям вручають айді-картки (паспорти), картки платника податку та довідку про звільнення засудженого.  Цю місію, мов батько, із напутнім словом  виконав Іван Абрамчук. Він від імені колективу виховної колонії вручив подяки кращим виконавцям, колективам, громадським організаціям міста, які допомагали в підготовці  фестивалю.  Особливо щира подяка та квіти –  Оксані Мизовець.

l

В просторому залі – високоповажні гості  фестивалю, серед яких – Сергій Кузьмич, завідувач сектора соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, Олександр Гужва, заступник начальника відділу діяльності виховних колоній адміністрації  кримінально- виконавчої системи, Андрій Броїло, голова районної ради Ігор Прокопів, заступник міського голови, Жанна Вельма, голова піклувальної ради колонії та інші. 

Всіх без винятку  переповнювали позитивні емоції від побаченого. Виступаючі дякували за справжнє диво, висловлювали надію на швидше звільнення засуджених та повернення до повноцінного життя. Ці побажання можна висловити однією фразою: "Одна помилка  –  це біда, дай Боже, аби життя не стало помилкою". 

І ще один штрих, який не можна оминути. Голова громадської організації  "Велика ідея" Людмила Зубарєва передала полотнище з узорами, на якому свої "хрестики" мають поставити вихованці.  Це полотнище  є частинкою вишиванки, в яку  буде одягнута скульптура Тараса Шевченка у Ковелі.  Презентація гігантської вишиванки відбудеться 24 серпня ц. р. у День Незалежності України.

Що ж, ХХVІІ заочний фестиваль самодіяльної художньої творчості неповнолітніх засуджених  "Червона калина" – це вже історія. Він залишив яскравий слід у царині виховного процесу Ковельської виховної колонії.

… За переказами, у древній Грузії існував вид змагань, де плавці із зв'язаними руками та ногами перепливали водойму встановленої довжини.

Погодьтеся: вихованці – це ті ж древні спортсмени, що перепливають встановлену Законами водойму під назвою "колонія".

Вони "перепливуть" свій термін і переможно долучаться до життя у вільному просторі. Це для них – напутнє слово Ліни Костенко:

Не допускай такої мислі, 

Що Бог покаже нам не ласку.

Життя людського строки

 стислі.

Немає часу на поразку.

Анатолій СЕМЕНЮК.

НА ЗНІМКАХ: під час фестивалю "Червона калина".

Фото 

Ганни ЯВОРСЬКОЇ.

ххх

Ці поетичні рядки народилися, коли я повертався із фестивалю "Червона калина", який організували із неповнолітніми засудженими працівники Ковельської виховної колонії.

Не раз почуєш про недостатню увагу до гуманітарної політики в державі.  А в цьому "закритому" закладі, де жорсткий режим виховання, де свій ритм життя, якраз гуманітарна складова є запорукою успіху.

…Коли ідеш повз високі мури, обплетені клубками колючого дроту по периметру, здається, що серце зупиняється. Мимоволі поринаєш у роздуми.  Самі собою приходять поетичні рядки: 

Ці рядки – і для вихованців, і для вихователів-наставників. Їм багато чого вдається в результаті клопіткої праці. Не потрібно слів, щоб побачити її результати.  У фойє будинку культури колонії – яскрава виставка образотворчого та прикладного мистецтва.  Заворожує майстерність її учасників, але мене цікавить психологічна суть образів.  Вона – на вишивках. 

У вовка і тигра добрі очі. Від Богородиці любов до нас пульсує.  У Лесі Українки світла закоханість, а Тарас Шевченко строгий (навітьтрохи грізний).  Іван Франко з картини поглядає на нас мудро і лагідно. 

Вдумайся, мій читачу: це єство вихованців до тебе говорить. 

– Вони  такі, як ми усі. Загляньте в душу засудженого – там ви побачите любов і добро, знайдете прекрасне. Колонія шукає це прекрасне і формує в   юнаків, які колись спіткнулися, новий погляд на життя, – підтверджує вище сказане Іван Абрамчук, очільник виховного закладу.

Це не пафосні слова заради марнославства перед батьками засуджених дітей, представниками місцевої влади та вищестоящим керівництвом. В них – правда буденного життя колонії.

Цю  правду від імені батьків продовжує мама одного із засуджених: "Я бачу зміни в душі свого сина. У нього з'явилися нові життєві    пріоритети, новий погляд на добро і зло, на істини буття. Не вистачає слів для подяки тим, хто робить це!.."

Написане мною – це тільки прелюдія до змістовного, сценічно бездоганного, професійно-витонченого дійства.  Воно позначене неповторною поезією геніальної Ліни Костенко.  Неймовірно важко та складно передати психологізм, філософію і поетичність її образів.  І цей духовний Космос вдалося осягнути Оксані Мизовець, керівнику фестивалю, із своїми помічниками і вихованцями.

Режисура, сценічність кожного номера продумані до дрібниць. В одному – чарівність української пісні, в іншому – патріотичність, а в третьому – драма і трагедія кохання, а ще, мов вихор, запальний танець.

Ніхто краще не оцінить побачене і почуте, аніж глядач, присутній в залі. Він прозрівав на шляху до прекрасного із композицією "Квітка з каменю"  (В. Дронов, В. Іщенко), бурхливо плескав у долоні та відлунював "Браво!" Оксані Мизовець та івану Масловському  за філософсько-душевну пісню "Небачене". А ще в багатьох скотилася сльоза по щоці, коли проникався трагічною драмою кохання "Сповідь" із роману Ліни Костенко  "Маруся Чурай" в емоційному виконанні вихованців та Вікторії Кравчик, Ольги Ковальчук, Володимира Дронова. Покорила всіх режисурою постановки та високим артистизмом Альона Малюга-Мельникова театралізованою постановкою "Страта" (за романом Ліни Костенко "Маруся Чурай").  Зачарував "Журавлик"   Альони Мизовець та Марії Богданович.

Справились вихованці із запропонованою темою Міністерством юстиції України: "Я маю право" та флешмобом "Конвенція ООН". Як завжди, гарно, змістовно і професійно презентували себе студія естрадного співу "Надія" (кер. Ірина Новожилова), студія сучасної хореографії "Беллатрікс" (кер. Ангеліна Гавришук), студія естрадного співу "Зорепад" (кер. Руслана Шацька), гурт "Родинонька" (кер. Поліна Панюс).

У фіналі аматорський театр "10 ряд 10 місце"  (режисер-постановник Альона Малюга-Мельникова) за участю вихованців колонії подарували глядачам історичний перформанс в середньовічному стилі "500-річчя надання Ковелю Магдебурзького права".

Збуджені побаченим і почутим, не скупились на похвальні слова Тетяна Матяшук, зав. відділом культури райдержадміністрації та Вікторія Савлук, очільниця міського відділу культури. Вони в унісон висловили заслужене "Браво!" аматорам сцени та вихованцям і щиросердне "Дякую!" – Оксані Мизовець. З їхніх рук від імені високоповажного журі найкращі отримали нагороди – дипломи в номінаціях "Літературна творчість", "Театральне мистецтво", "Хореографічне мистецтво" та "образотворче і  декоративно-прикладне мистецтво". Серед них  – ДенисКметь, Володимир Дронов, Роман Давидюк, Олександр Моргунський. 

І знову хвилююча мить – вихованцям вручають айді-картки (паспорти), картки платника податку та довідку про звільнення засудженого.  Цю місію, мов батько, із напутнім словом  виконав Іван Абрамчук. Він від імені колективу виховної колонії вручив подяки кращим виконавцям, колективам, громадським організаціям міста, які допомагали в підготовці  фестивалю.  Особливо щира подяка та квіти –  Оксані Мизовець.

ххх

В просторому залі – високоповажні гості  фестивалю, серед яких – Сергій Кузьмич, завідувач сектора соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, Олександр Гужва, заступник начальника відділу діяльності виховних колоній адміністрації  кримінально- виконавчої системи, Андрій Броїло, голова районної ради Ігор Прокопів, заступник міського голови, Жанна Вельма, голова піклувальної ради колонії та інші. 

Всіх без винятку  переповнювали позитивні емоції від побаченого. Виступаючі дякували за справжнє диво, висловлювали надію на швидше звільнення засуджених та повернення до повноцінного життя. Ці побажання можна висловити однією фразою: "Одна помилка  –  це біда, дай Боже, аби життя не стало помилкою". 

І ще один штрих, який не можна оминути. Голова громадської організації  "Велика ідея" Людмила Зубарєва передала полотнище з узорами, на якому свої "хрестики" мають поставити вихованці.  Це полотнище  є частинкою вишиванки, в яку  буде одягнута скульптура Тараса Шевченка у Ковелі.  Презентація гігантської вишиванки відбудеться 24 серпня ц. р. у День Незалежності України.

Що ж, ХХVІІ заочний фестиваль самодіяльної художньої творчості неповнолітніх засуджених  "Червона калина" – це вже історія. Він залишив яскравий слід у царині виховного процесу Ковельської виховної колонії.

… За переказами, у древній Грузії існував вид змагань, де плавці із зв'язаними руками та ногами перепливали водойму встановленої довжини.

Погодьтеся: вихованці – це ті ж древні спортсмени, що перепливають встановлену Законами водойму під назвою "колонія".

Вони "перепливуть" свій термін і переможно долучаться до життя у вільному просторі. Це для них – напутнє слово Ліни Костенко:

НА ЗНІМКАХ: під час фестивалю "Червона калина".

Фото  Ганни ЯВОРСЬКОЇ.