Велика Україна починається з малої батьківщини
Люблю селище Люблинець… І хоч мешкаю там неповних п'ять років, почуваюся своєю. Там віє спокоєм, навкруги заквітчано та зелено. Ошатні будинки, охайні двори з дитячими майданчиками. Доброзичливі люди.
За останні роки життя тут завдяки активній позиції громади та її керівництва змінилося на краще. Сьогодні Люблинець радує чистотою, порядком, тією атмосферою, за якою відчувається щоденна турбота господаря.
Щоправда, загальне враження псують інші моменти. На жаль, держава "скинула" на місцеву владу аж надто багато обов'язків. І хоч своїми силами на місцях таки якось справляються, але проблеми, які існують роками, самотужки не вирішити.
Звичним для мене і моїх земляків стало відключення у квартирах водопостачання. Бувало таке, що води у кранах немає цілісінький день. А коли, нарешті, її дочекаєшся, то ще кілька годин не те, що пити, але й тарілку в ній неможливо сполоснути.
Ось і нещодавно жителі окремих будинків в селищі майже три доби обходилися без води. Так, ремонт системи водопостачання в Люблинці вже давно на часі, але невже не можна було людей поінформувати про те, скільки часу триватимуть ремонтні роботи? А то ні в кого нічого не можна дізнатись. На запитання, коли ж, нарешті, з'явиться вода, задіяні до робіт працівники мені відповіли: "Як тільки зробимо… А без газу, скільки днів обходились?".
Обходились. Хтось також три доби, хтось майже тиждень. Припинення подачі газу у населених пунктах Ковельського району, зокрема, й Люблинця відбулося в зв'язку з ремонтними роботами, які проводились на газорозподільній станції "Ковель", про що повідомляло Волинське ЛВУМГ філії УМ Ковельського проммайданчика "Львівтрансгаз". Щоправда, "блакитного" палива довелося чекати дещо довше, аніж про це попереджали газовики. Добре, хоч надворі літо, то холодний душ більш-менш здавався терпимим, а овочі та фрукти для декого в цій ситуації якраз стали в нагоді.
А от у спеку кілька діб без води для жителів багатоповерхівок, погодьтеся, – справжнє випробування. Та ще й коли вона сумнівної якості. Тим більше дивуєшся, з яких причин тарифи на воду останнім часом майже вдвічі зросли?
Однак у цьому напрямку почали працювати, і хочеться вірити, що всі негаразди позаду.
Так, на вулиці Лесі Українки полагодили водогін. Зокрема, старі труби водомережі замінили на пластикові.
Кошти на ремонтні роботи і закупівлю усіх необхідних матеріалів та комплектуючих (труби, з’єднання та інше) виділила селищна рада, – інформує сайт Люблинецьої громади.
Відтепер у селищі сподіваються, що після проведених робіт аварійних ситуацій з водогоном поменшає.
Станом асфальтового покриття в Люблинці поки теж не можна похвалитися: ями, вибоїни; маємо фрагменти дороги, де є асфальт, потім його немає, потім знову є.
Втім, вибоїни на шляхах не оминають й столиці. То що вже казати про невеличкі міста та села, де ями на дорогах – це звична картина?
А загалом, після ревізії 170000 км дорожнього господарства виявилось, що доріг в Україні фактично не існує. Лише 2 - 3 відсотки з них можна назвати такими, що відповідають нормативному стану, інші ж траси більше схожі на руїни, аніж на проїжджу частину.
І хоча на 2018 рік на ремонт виділена феноменальна для країни сума в 44 млрд. гривень (порівняно з 5,3 млрд. гривень у 2017 році), аналітики називають її несуттєвою, адже більшість наших трас не бачило ремонтних робіт понад 30 років.
Оцінили українські дороги й міжнародні експерти, котрі присвоїли їм 137 місце з існуючих в рейтингу 144 країн світу.
Незважаючи на загальні показники, результатом пропозицій ініціативної групи на бюджетних слуханнях в 2017 році є роботи з водовідведення та ремонту дорожнього покриття вулиці Соборної в Люблинці. Про це повідомляють на сайті Люблинецької ОТГ. Роботи проводять за кошти місцевого бюджету. На сьогодні триває грейдерування доріг місцевого значення населених пунктів громади.
І ще один момент. Більшість пенсіонерів, котрі кілька років тому мали можливість (як, до речі, зараз досі в Ковелі) користуватися безкоштовним проїздом в "маршрутках" і яких позбавили цієї пільги, нині "пересіли" в поїзди. Але умови проїзду в дизель-поїзді, що прямує через станцію Люблинець, бажають бути кращими. "Дизелі" аварійні, нерідко загоряються. Двері то не зачиняються, то не відкриваються. У вагонах брудно, в тамбурах палять, а недопалки кидають на сходи. Дуже часто потяги їздять із запізненнями.
А якщо загалом, то рухомий склад "Укрзалізниці" зношений більш як на 90 відсотків! У зв'язку з цим, як заявляють фахівці транспортного ринку, через кілька років закінчиться термін служби практично більшості наявних у підприємства вагонів та локомотивів.
Для вирішення проблеми "Укрзалізниця" підготувала програму, яка передбачає спрямування 108 млрд. гривень на оновлення рухомого складу до 2021 року.
Та люблинчани мають ще одну проблему: нерідко прохід на станцію перегороджують товарні поїзди саме тоді, коли людям потрібно сідати на поїзд. Аби встигнути на посадку, люди пролазять під вагонами товарного поїзда. Якось бачила, як старша жінка переходила під вагоном на інший бік, а після того через лічені секунди потяг рушив.
А щоби не ризикувати життям, то треба обходити півкілометра, перейти три колії по мазуту й камінню стареньким, хворим і немічним людям, котрі спотикаються і навіть падають…
Так, поглянувши на нашу дійсність, не хочеться вмикати телевізор і з його екрана чути можновладців, котрі "щиро" впевнені в тому, що в Україні життя налагоджується, а українцям порівняно з минулими роками живеться набагато краще. А насправді, хіба що лише їм сьогодні вдається відчувати це на собі.
Вікторія ЗІНЧУК.
Люблю селище Люблинець… І хоч мешкаю там неповних п'ять років, почуваюся своєю. Там віє спокоєм, навкруги заквітчано та зелено. Ошатні будинки, охайні двори з дитячими майданчиками. Доброзичливі люди.
За останні роки життя тут завдяки активній позиції громади та її керівництва змінилося на краще. Сьогодні Люблинець радує чистотою, порядком, тією атмосферою, за якою відчувається щоденна турбота господаря.
Щоправда, загальне враження псують інші моменти. На жаль, держава "скинула" на місцеву владу аж надто багато обов'язків. І хоч своїми силами на місцях таки якось справляються, але проблеми, які існують роками, самотужки не вирішити.
Звичним для мене і моїх земляків стало відключення у квартирах водопостачання. Бувало таке, що води у кранах немає цілісінький день. А коли, нарешті, її дочекаєшся, то ще кілька годин не те, що пити, але й тарілку в ній неможливо сполоснути.
Ось і нещодавно жителі окремих будинків в селищі майже три доби обходилися без води. Так, ремонт системи водопостачання в Люблинці вже давно на часі, але невже не можна було людей поінформувати про те, скільки часу триватимуть ремонтні роботи? А то ні в кого нічого не можна дізнатись. На запитання, коли ж, нарешті, з'явиться вода, задіяні до робіт працівники мені відповіли: "Як тільки зробимо… А без газу, скільки днів обходились?".
Обходились. Хтось також три доби, хтось майже тиждень. Припинення подачі газу у населених пунктах Ковельського району, зокрема, й Люблинця відбулося в зв'язку з ремонтними роботами, які проводились на газорозподільній станції "Ковель", про що повідомляло Волинське ЛВУМГ філії УМ Ковельського проммайданчика "Львівтрансгаз". Щоправда, "блакитного" палива довелося чекати дещо довше, аніж про це попереджали газовики. Добре, хоч надворі літо, то холодний душ більш-менш здавався терпимим, а овочі та фрукти для декого в цій ситуації якраз стали в нагоді.
А от у спеку кілька діб без води для жителів багатоповерхівок, погодьтеся, – справжнє випробування. Та ще й коли вона сумнівної якості. Тим більше дивуєшся, з яких причин тарифи на воду останнім часом майже вдвічі зросли?
Однак у цьому напрямку почали працювати, і хочеться вірити, що всі негаразди позаду.
Так, на вулиці Лесі Українки полагодили водогін. Зокрема, старі труби водомережі замінили на пластикові.
Кошти на ремонтні роботи і закупівлю усіх необхідних матеріалів та комплектуючих (труби, з’єднання та інше) виділила селищна рада, – інформує сайт Люблинецьої громади.
Відтепер у селищі сподіваються, що після проведених робіт аварійних ситуацій з водогоном поменшає.
Станом асфальтового покриття в Люблинці поки теж не можна похвалитися: ями, вибоїни; маємо фрагменти дороги, де є асфальт, потім його немає, потім знову є.
Втім, вибоїни на шляхах не оминають й столиці. То що вже казати про невеличкі міста та села, де ями на дорогах – це звична картина?
А загалом, після ревізії 170000 км дорожнього господарства виявилось, що доріг в Україні фактично не існує. Лише 2 - 3 відсотки з них можна назвати такими, що відповідають нормативному стану, інші ж траси більше схожі на руїни, аніж на проїжджу частину.
І хоча на 2018 рік на ремонт виділена феноменальна для країни сума в 44 млрд. гривень (порівняно з 5,3 млрд. гривень у 2017 році), аналітики називають її несуттєвою, адже більшість наших трас не бачило ремонтних робіт понад 30 років.
Оцінили українські дороги й міжнародні експерти, котрі присвоїли їм 137 місце з існуючих в рейтингу 144 країн світу.
Незважаючи на загальні показники, результатом пропозицій ініціативної групи на бюджетних слуханнях в 2017 році є роботи з водовідведення та ремонту дорожнього покриття вулиці Соборної в Люблинці. Про це повідомляють на сайті Люблинецької ОТГ. Роботи проводять за кошти місцевого бюджету. На сьогодні триває грейдерування доріг місцевого значення населених пунктів громади.
І ще один момент. Більшість пенсіонерів, котрі кілька років тому мали можливість (як, до речі, зараз досі в Ковелі) користуватися безкоштовним проїздом в "маршрутках" і яких позбавили цієї пільги, нині "пересіли" в поїзди. Але умови проїзду в дизель-поїзді, що прямує через станцію Люблинець, бажають бути кращими. "Дизелі" аварійні, нерідко загоряються. Двері то не зачиняються, то не відкриваються. У вагонах брудно, в тамбурах палять, а недопалки кидають на сходи. Дуже часто потяги їздять із запізненнями.
А якщо загалом, то рухомий склад "Укрзалізниці" зношений більш як на 90 відсотків! У зв'язку з цим, як заявляють фахівці транспортного ринку, через кілька років закінчиться термін служби практично більшості наявних у підприємства вагонів та локомотивів.
Для вирішення проблеми "Укрзалізниця" підготувала програму, яка передбачає спрямування 108 млрд. гривень на оновлення рухомого складу до 2021 року.
Та люблинчани мають ще одну проблему: нерідко прохід на станцію перегороджують товарні поїзди саме тоді, коли людям потрібно сідати на поїзд. Аби встигнути на посадку, люди пролазять під вагонами товарного поїзда. Якось бачила, як старша жінка переходила під вагоном на інший бік, а після того через лічені секунди потяг рушив.
А щоби не ризикувати життям, то треба обходити півкілометра, перейти три колії по мазуту й камінню стареньким, хворим і немічним людям, котрі спотикаються і навіть падають…
Так, поглянувши на нашу дійсність, не хочеться вмикати телевізор і з його екрана чути можновладців, котрі "щиро" впевнені в тому, що в Україні життя налагоджується, а українцям порівняно з минулими роками живеться набагато краще. А насправді, хіба що лише їм сьогодні вдається відчувати це на собі.
Вікторія ЗІНЧУК.
Велика Україна починається з малої батьківщини
Залишити коментар