У Ковелі – свої маленькі “тропіки”
Про те, що потрібно берегти природу, ми чуємо з народження. Та, на жаль, тільки чуємо. Дорослі рідко пояснюють дітям, чому це потрібно робити. До того ж, поведінка окремих мам і татусів іноді демонструє протилежні приклади. Досить згадати хоча б те, скільки разів, відпочиваючи за містом, вони залишали тліюче багаття, ламали гілки, не прибирали сміття…
Щороку через заняття та експедиції Ковельської СЮН проходять сотні юних мешканців нашого міста. Важко переоцінити її вплив на світогляд і подальше життя цих дівчаток та хлопчиків. А от для директора Ковельської станції юних натуралістів Віри Бобчук її робота стала долею, призначенням. Сьогодні вона – наша співрозмовниця.
– Віро Тимофіївно, що, на Вашу думку, спонукає дітей займатися на станції юних натуралістів?
– Любов до природи. У багатьох випадках батьки – колишні вихованці станції до нас приводять своїх дітей. Адже з власного досвіду знають, що це найкращий спосіб пізнати навколишній світ.
– Як саме діти сприймають екологічні проблеми? Чи змінюється з часом їх погляд на необхідність вирішення цих проблем?
– Найголовніше у справі виховання – результат. Хочеться, щоб екологічні проблеми, про які ми постійно чуємо, перестали сприйматися з байдужістю. Діти (як і дорослі) повинні розуміти, що вирішення екологічних проблем – це неминучість, це те, що залежить від кожного з нас особисто. Потрібно навчитися бачити і розуміти, які наслідки має споживацький і безвідповідальний вплив на природу у реальному житті. Це також серед завдань юних натуралістів.
З самого малечку ми привчаємо дітей бережливо ставитися до усього, що нас оточує. Пояснюємо на найпростіших прикладах і розрахунках. Одна зірвана однією людиною квіточка або зламана гілочка в масштабах планети перетворюється в сім мільярдів знищених квіток і гілок. За об'ємами це рослинний світ невеличкої країни. Ось з таких міркувань ми розпочинаємо екологічне виховання.
Середня і старша ланка ковельських юннатів проводять дослідницькі роботи, реалізують екологічні проекти. Й в процесі такої діяльності шукають шляхи вирішення екологічних проблем, на які звертають увагу містян.
– А самі дослідження, які проводяться під час занять, – це все-таки гра чи тут все "по-дорослому"?
– Діти займаються справжньою науковою роботою, в їхніх дослідженнях визначені завдання, котрі ретельно сплановані. Звичайно, діти є діти. Вони сприймають усе, як цікаву пригоду, в ході гри відкривають для себе щось нове.
Але ми розуміємо – це не гра, а адаптований до шкільного віку рівень наукової роботи. Наші юннати дуже люблять займатися дослідницькою діяльністю. Щороку всі групи вихованців обирають певні теми для дослідництва. Експериментують скрізь: в теплиці, в куточку живої природи, на квітниках та лікарському городі. Таким чином ми долучаємо їх до азів наукової діяльності.
Особливо цікавими виявилися дослідження червонокнижних рослин Ковельщини, в рамках якого було зроблено декілька відкриттів. Юннатами було виявлено нові види червонокнижних рослин, відомостей про зростання яких на території Ковельського району не було зареєстровано у літературних джерелах. Серед них – береза темна, любка дволиста і сальвінія плаваюча (водяна рослина, котрою влітку заростає р. Турія.)
Хочеться також згадати про таку форму роботи, як фітовітальня, джерелом отримання цілющої сировини для якої є наш лікарський город. Діти мають можливість готувати й куштувати цілющі чаї з власноруч заготовленої сировини. А її ми заготовляємо чимало. Це дає змогу долучатись до волонтерства. Останні кілька років ми передаємо набори лікарських трав нашим захисникам у зону бойових дій.
– Скажіть, а скільки видів рослин у вашій колекції? Які з них найунікальніші та найекзотичніші?
– Творчою лабораторією для вихованців станції є теплиця, в якій зібрано унікальну колекцію з понад ста видів рослин, в числі яких чимало лікарських і дійсно рідкісних. Серед наших "старожилів" – опунція (сімейство кактусових), якій вже понад сорок років. Цей кактус живе на станції із часу заснування закладу – з 1976 року. Спочатку він ріс у звичайному горщику, згодом переселився у тепличний ґрунт і сьогодні сягає розмірів чималого дерева. Його "ровесник" – вирощений з насінини кипарис. Дещо молодший, з 1985 року, панкраціум прекрасний, котрий у природному середовищі поширений на Канарських островах та в Середземномор'ї. В останнє десятиріччя в нашій теплиці оселилося чимало цікавих екзотичних плодових рослин.
Нещодавно порадував першим врожаєм карликовий банан, який у нас росте вже сьомий рік, проте лише зараз почав плодоносити. Є в нас й чотири рослини ананасу, дві з яких вже теж плодоносили. Юні натуралісти доглядають за інжиром, котрий п'ять років тому привезла з Криму.
Нещодавно колекція поповнилась кавовим деревом, котре нам презентувала наша колишня вихованка, а нині секретар міської ради Віра Федосюк. До речі, пасифлора (рід декоративних багаторічних трав'янистих ліан), яка зеленим вбранням обвиває арки в теплиці, теж дарунок Віри Іванівни.
– Піклування про тварин також серед завдань вихованців станції юних натуралістів. Кого сьогодні з числа чотирилапих та крилатих вони опікають?
– З пернатих у нас живуть хвилясті папужки, папуги нерозлучники, папуги корели. А ще в живому куточку "прописалися" пухнасті улюбленці діток: морські свинки і хом'ячки. Юннати привчаються доглядати й за акваріумними рибками, котрі в нас також є.
Не забуваємо і про тварин, які мешкають у природному середовищі. З настанням холодів разом з вихованцями виготовляємо годівнички для птахів, аби допомогти їм легше перенести зиму.
– А скільки на станції натуралістів діє гуртків, якого вони спрямування?
– Пізнавати природу та використовувати набуті знання на практиці в Ковельській станції натуралістів навчаються понад чотириста школярів. Ми проводимо заняття ще й на базі шкіл. Різноманітні гуртки нашого закладу позашкільної освіти мають вісім тематичних профілів. Діти, які люблять квіти, відвідують гурток "Юні квітникарі", любителі тварин ходять на гурток "Тварини живого куточка", а є діти, котрим цікаво вирощувати овочі, тому вони обирають гурток "Юні овочівники" тощо. Для наймолодших діє гурток "Юні друзі природи". Тож ласкаво просимо до нас!
– Похваліться здобутками колективу Ковельської СЮН.
– Наш колектив невеличкий: п'ять керівників гуртків, директор і методист. Два керівники гуртків мають звання "Керівник гуртка-методист", маємо переможців обласного та всеукраїнського етапів Всеукраїнського конкурсу "Джерело творчості" у номінаціях "Директор", "Методист", "Керівник гуртка", у міському конкурсі "Успішний педагог" та в багатьох інших професійних конкурсах.
А наші вихованці з року в рік є переможцями міського, обласного та всеукраїнського етапів Всеукраїнських конкурсів "Парад квітів біля школи", "Юннатівський зеленбуд", "Галерея кімнатних рослин", "Вчимося заповідувати", "Дослідницький марафон", "Юний дослідник" та ін. У цьому можна переконатися, переглянувши виставку їхніх досягнень, що розміщується в нашому закладі.
Усі ми, як дружна сім'я, докладаємо максимум зусиль для того, щоб наш заклад був затишним і мав сучасний вигляд. А дві перемоги упродовж останніх п'яти років у міському конкурсі "Кращий…" в номінації "Найкращий благоустрій території підприємства, організації" є логічним результатом нашої праці.
Розмову вела
Вікторія ЗІНЧУК.
НА ЗНІМКАХ: епізоди з “життя” станції юних натуралістів у Ковелі.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Про те, що потрібно берегти природу, ми чуємо з народження. Та, на жаль, тільки чуємо. Дорослі рідко пояснюють дітям, чому це потрібно робити. До того ж, поведінка окремих мам і татусів іноді демонструє протилежні приклади. Досить згадати хоча б те, скільки разів, відпочиваючи за містом, вони залишали тліюче багаття, ламали гілки, не прибирали сміття…
Щороку через заняття та експедиції Ковельської СЮН проходять сотні юних мешканців нашого міста. Важко переоцінити її вплив на світогляд і подальше життя цих дівчаток та хлопчиків. А от для директора Ковельської станції юних натуралістів Віри Бобчук її робота стала долею, призначенням. Сьогодні вона – наша співрозмовниця.
– Віро Тимофіївно, що, на Вашу думку, спонукає дітей займатися на станції юних натуралістів?
– Любов до природи. У багатьох випадках батьки – колишні вихованці станції до нас приводять своїх дітей. Адже з власного досвіду знають, що це найкращий спосіб пізнати навколишній світ.
– Як саме діти сприймають екологічні проблеми? Чи змінюється з часом їх погляд на необхідність вирішення цих проблем?
– Найголовніше у справі виховання – результат. Хочеться, щоб екологічні проблеми, про які ми постійно чуємо, перестали сприйматися з байдужістю. Діти (як і дорослі) повинні розуміти, що вирішення екологічних проблем – це неминучість, це те, що залежить від кожного з нас особисто. Потрібно навчитися бачити і розуміти, які наслідки має споживацький і безвідповідальний вплив на природу у реальному житті. Це також серед завдань юних натуралістів.
З самого малечку ми привчаємо дітей бережливо ставитися до усього, що нас оточує. Пояснюємо на найпростіших прикладах і розрахунках. Одна зірвана однією людиною квіточка або зламана гілочка в масштабах планети перетворюється в сім мільярдів знищених квіток і гілок. За об'ємами це рослинний світ невеличкої країни. Ось з таких міркувань ми розпочинаємо екологічне виховання.
Середня і старша ланка ковельських юннатів проводять дослідницькі роботи, реалізують екологічні проекти. Й в процесі такої діяльності шукають шляхи вирішення екологічних проблем, на які звертають увагу містян.
– А самі дослідження, які проводяться під час занять, – це все-таки гра чи тут все "по-дорослому"?
– Діти займаються справжньою науковою роботою, в їхніх дослідженнях визначені завдання, котрі ретельно сплановані. Звичайно, діти є діти. Вони сприймають усе, як цікаву пригоду, в ході гри відкривають для себе щось нове.
Але ми розуміємо – це не гра, а адаптований до шкільного віку рівень наукової роботи. Наші юннати дуже люблять займатися дослідницькою діяльністю. Щороку всі групи вихованців обирають певні теми для дослідництва. Експериментують скрізь: в теплиці, в куточку живої природи, на квітниках та лікарському городі. Таким чином ми долучаємо їх до азів наукової діяльності.
Особливо цікавими виявилися дослідження червонокнижних рослин Ковельщини, в рамках якого було зроблено декілька відкриттів. Юннатами було виявлено нові види червонокнижних рослин, відомостей про зростання яких на території Ковельського району не було зареєстровано у літературних джерелах. Серед них – береза темна, любка дволиста і сальвінія плаваюча (водяна рослина, котрою влітку заростає р. Турія.)
Хочеться також згадати про таку форму роботи, як фітовітальня, джерелом отримання цілющої сировини для якої є наш лікарський город. Діти мають можливість готувати й куштувати цілющі чаї з власноруч заготовленої сировини. А її ми заготовляємо чимало. Це дає змогу долучатись до волонтерства. Останні кілька років ми передаємо набори лікарських трав нашим захисникам у зону бойових дій.
– Скажіть, а скільки видів рослин у вашій колекції? Які з них найунікальніші та найекзотичніші?
– Творчою лабораторією для вихованців станції є теплиця, в якій зібрано унікальну колекцію з понад ста видів рослин, в числі яких чимало лікарських і дійсно рідкісних. Серед наших "старожилів" – опунція (сімейство кактусових), якій вже понад сорок років. Цей кактус живе на станції із часу заснування закладу – з 1976 року. Спочатку він ріс у звичайному горщику, згодом переселився у тепличний ґрунт і сьогодні сягає розмірів чималого дерева. Його "ровесник" – вирощений з насінини кипарис. Дещо молодший, з 1985 року, панкраціум прекрасний, котрий у природному середовищі поширений на Канарських островах та в Середземномор'ї. В останнє десятиріччя в нашій теплиці оселилося чимало цікавих екзотичних плодових рослин.
Нещодавно порадував першим врожаєм карликовий банан, який у нас росте вже сьомий рік, проте лише зараз почав плодоносити. Є в нас й чотири рослини ананасу, дві з яких вже теж плодоносили. Юні натуралісти доглядають за інжиром, котрий п'ять років тому привезла з Криму.
Нещодавно колекція поповнилась кавовим деревом, котре нам презентувала наша колишня вихованка, а нині секретар міської ради Віра Федосюк. До речі, пасифлора (рід декоративних багаторічних трав'янистих ліан), яка зеленим вбранням обвиває арки в теплиці, теж дарунок Віри Іванівни.
– Піклування про тварин також серед завдань вихованців станції юних натуралістів. Кого сьогодні з числа чотир
лапих та крилатих вони опікають?
– З пернатих у нас живуть хвилясті папужки, папуги нерозлучники, папуги корели. А ще в живому куточку "прописалися" пухнасті улюбленці діток: морські свинки і хом'ячки. Юннати привчаються доглядати й за акваріумними рибками, котрі в нас також є.
Не забуваємо і про тварин, які мешкають у природному середовищі. З настанням холодів разом з вихованцями виготовляємо годівнички для птахів, аби допомогти їм легше перенести зиму.
– А скільки на станції натуралістів діє гуртків, якого вони спрямування?
– Пізнавати природу та використовувати набуті знання на практиці в Ковельській станції натуралістів навчаються понад чотириста школярів. Ми проводимо заняття ще й на базі шкіл. Різноманітні гуртки нашого закладу позашкільної освіти мають вісім тематичних профілів. Діти, які люблять квіти, відвідують гурток "Юні квітникарі", любителі тварин ходять на гурток "Тварини живого куточка", а є діти, котрим цікаво вирощувати овочі, тому вони обирають гурток "Юні овочівники" тощо. Для наймолодших діє гурток "Юні друзі природи". Тож ласкаво просимо до нас!
– Похваліться здобутками колективу Ковельської СЮН.
– Наш колектив невеличкий: п'ять керівників гуртків, директор і методист. Два керівники гуртків мають звання "Керівник гуртка-методист", маємо переможців обласного та всеукраїнського етапів Всеукраїнського конкурсу "Джерело творчості" у номінаціях "Директор", "Методист", "Керівник гуртка", у міському конкурсі "Успішний педагог" та в багатьох інших професійних конкурсах.
А наші вихованці з року в рік є переможцями міського, обласного та всеукраїнського етапів Всеукраїнських конкурсів "Парад квітів біля школи", "Юннатівський зеленбуд", "Галерея кімнатних рослин", "Вчимося заповідувати", "Дослідницький марафон", "Юний дослідник" та ін. У цьому можна переконатися, переглянувши виставку їхніх досягнень, що розміщується в нашому закладі.
Усі ми, як дружна сім'я, докладаємо максимум зусиль для того, щоб наш заклад був затишним і мав сучасний вигляд. А дві перемоги упродовж останніх п'яти років у міському конкурсі "Кращий…" в номінації "Найкращий благоустрій території підприємства, організації" є логічним результатом нашої праці.
Розмову вела
Вікторія ЗІНЧУК.
НА ЗНІМКАХ: епізоди з “життя” станції юних натуралістів у Ковелі.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
У Ковелі – свої маленькі “тропіки”
Залишити коментар