Повідомлення в номер / Чисто там, де прибирають, чи там, де не смітять

Ковель. Перша асоціація – затишний. А ще – компактний. Тут за півгодини можна дістатися з одного кінця міста до іншого, не переживати, що спізнишся, потрапивши у "пробки", тому що їх у нас майже немає. Парки, сквери, алеї – чудові варіанти, де можна гарно провести час із друзями, або ж просто "відключитись" від проблем, пройшовшись з роботи додому. 

Наше місто стрімко розвивається та стає сучаснішою його інфраструктура. Змінюються вулички, виростають нові будинки, з'являються нові можливості та перспективи для нас, його мешканців. 

Але, на жаль, загальне враження псують інші "картини". Питання чистоти на наших вулицях та поблизу наших будинків залишається досі актуальним. І хоч це не так помітно в центрі міста, проте варто відвідати місця, де збираються компаніями або ж недалеко від'їхати, проблема стає очевидною.

На минулій сесії міськради цю тему порушила ковельчанка, пенсіонерка Ольга Павленко, котра, вийшовши до мікрофона, зокрема, дорікнула владі в тому, що "за останні три роки місто з його центральними вулицями перетворилось в брудну помийну яму. Місто завалене сміттям, вчасно не прибирається". 

Таким чином присоромивши чиновників, жінка порадила поспілкуватися з приводу цього з мешканцями міста, котрі, з її слів, про чистоту у Ковелі такої ж думки. 

То яким же бачиться Ковель сьогодні? Із запитанням, винесеним у заголовок, наша газета звернулася до пересічних ковельчан.

Дмитро, студент:

– Наше місто можна назвати чистим десь на сімдесят відсотків. Наприклад, центр міста доволі таки чистий, а от його околиці – забруднені. Але в цьому винні, в першу чергу, ми, його мешканці. На мою думку, чистота міста залежить від самих жителів, бо якщо кожна людина буде піклуватись про порядок навколо себе, то й місто буде чистим. 

Ірина, продавець-консультант:

– В принципі місто чисте. Але є вулички, на яких слід би було навести порядок. Бувало, проїжджаючи "маршруткою" повз вулицю Володимирську, біля автобусної зупинки на повороті на вулицю Холмську, бачила пакети зі сміттям. Точніше те, що від них залишалося: часто їх розшарпували собаки, а відходи кругом розсовували. Зараз ніби ситуація змінилася, останнім часом там чистенько. На деяких зупинках  теж видовище ще те (наприклад, на “привокзалці” чи на так званому ГАПі): урни вщент заповнені сміттям, яке звідти вивалюється, або ж його вже викидають поряд. 

Андрій Олександрович, пенсіонер:

– На сто відсотків чистим Ковель, на жаль, не назвеш. Але місто чистіше, ніж було років десять тому. На центральних вулицях зазвичай чистота і порядок, а околиці – дещо занедбані. 

Звісно, багато чого залежить від комунальників, але якщо жителі міста будуть ігнорувати смітники й розкидати сміття там, де їм зручно, то ніякі ЖКГ не зможуть упоратися з брудом. Отже, все лише в наших руках. 

Олена, вихователь:

– Чистота, звісно ж, залежить від людей. Багато хто в цьому плані нарікає на владу, а в той же час виносить на дороги клунки зі сміттям, залишає на бордюрі одноразовий стаканчик з-під кави чи кидає недопалок на землю і з чистою совістю йде далі. Тож я вважаю, що ковельчанам слід трохи "окультуритися" і, в першу чергу, слідкувати за собою та своїми діями.

Віталій, водій:

– В народі кажуть: "Чисто там, де не смітять". А до народної мудрості потрібно прислухатися. Якби у нас було так, як за кордоном, щоб штрафували на тисячу євро за кинутий недопалок, то у нас вулиці стали б ідеально чистими. Бо можна прибирати вулиці цілодобово, а слідом якісь п'яні дебошири або так хтось заради "приколу" перевертатимуть урни, ламатимуть лавки, паркани, битимуть ліхтарі…

Юрій, безробітний:

– Якщо у місті буде чисто, то у людей буде менше бажання смітити. Але все залежить від виховання та культури, бо є такі люди, що біля смітника накидають, а смітник буде порожнім стояти.

Валентина Петрівна, пенсіонерка:

– Якось, прямуючи з брестського ринку на овочевий опт, що біля “привокзалки”, вирішила скоротити дорогу й повернула в провулок біля супермаркету "Колібріс". Там страх, що робиться: в руїнах колишніх будівель "розрослося" справжнє сміттєзвалище. Звісно, це, так би мовити, не прохідна центральна вулиця, але хіба то привід перетворювати це місце на туалет і смітник?  

Світлана, культпрацівпрник:

– Ковель – моє рідне місто, я його люблю таким, яким воно є, і коли випадає виїхати на якийсь час, починаю невдовзі нудьгувати. А щодо чистоти, то трохи підводить тут, як на мене, наша ментальність.

Звичайно, хотілося б бачити місто кращим, доглянутішим, принаймні всюди таким, як у центральній частині. Мешкаю я у центрі міста, який виглядає зовсім непогано, його прибирають, я би сказала, досить сумлінно, а не абияк. Щоранку йду через парк культури та відпочинку імені Лесі Українки і бачу, як добросовісно там прибирають, працюють навіть у вихідні. Якось не стрималась і похвалила двірничку за те, що вимітає навіть недопалки з-під кущів, не вдає, ніби не бачить їх. Хотілося б, щоб помічали і цінували їхню працю.

Людмила, двірник:

– Найбільше сміття завжди доводиться вимітати біля магазинів. Але обурює не це. Щоранку біля зупинок (от навіть тієї, що біля третьої школи) –цілі гори клунків з відходами. Самі ж робимо із середмістя сміттєзвалище, а потім нарікаємо на те, що місто   належно не прибирається.

ххх

У кожному місті, як, власне, й у кожній країні, є люди, що смітять. Але вся проблема в їх кількості. Якщо відсоток таких людей зашкалює, то буде всюди брудно. У нас брудно на зупинках, під балконами, на газонах… От і невтішний висновок вимальовується.

Та щоб змінити ситуацію, достатньо кожному розпочати з себе, а не кивати головою чи-то на владу, чи-то на сусіда. З "оазами" сміття, "випещеними" ж нами в містах й у передмістях, "своїми" в Європі не станемо. Але справа  навіть не у тім: жити в бруді не німцям чи  полякам, а нам, українцям, не їхнім дітям, а нашим.