Повідомлення в номер / Коли страшно не засинати, а прокидатися

Деякі експерти стверджують, що квітень і початок травня може стати найбільш негативним в плані зростання цін на товари та послуги. Середина весни неприємна тим, що саме в цей час закінчуються запаси овочів та фруктів, зернових. Хоча, що стосується цін на м'ясо та молочні продукти, то в цю пору вони, як правило, падають. 

Проте наразі не можна точно стверджувати, як саме складеться ситуація. Неспокійне становище в країні змушує людей готуватися до того, що все може змінитися лише за один день.

Не дивлячись на це, влада ставить собі за мету зменшити показник інфляції до семи відсотків якнайшвидше. Проте повсякденний наш досвід у магазинах та на ринках примушує сумніватися, що ці оптимістичні плани будуть відповідати бажанням та прогнозам української влади.

"Порівняти ціни і зарплати на сьогодні – це просто нереально. Доводиться рахувати кожну копійку. Дожилися, що вже й на шлунках доводиться економити", – не стримала своїх емоцій жінка, що якось поряд зі мною придивлялася до цін в одному з супермаркетів. 

Цілком з нею згідна і, думаю, не тільки я. Адже на харчах, справді, вже не надто зекономиш, бо продукти постійно дорожчають, і навіть не делікатеси, а звичайні, соціальні. За словами експертів 70 відсотків продуктів, які входять в соціальний кошик, подорожчали. Що ж, перевіримо.

У моєму списку базовий набір – крупи, хліб, олія, цукор, борошно, яйця, молочні продукти, м'ясо, овочі та фрукти. З "дарів землі" і починаю свою контрольну закупку. Найбюджетніший варіант у цьому плані – оптовий ринок, що по вул. Театральній.

– Яка ціна на яблука зараз? – запитую в продавця.

– 5 – 9 гривень за кілограм, – почула у відповідь.

Беру відразу два кілограми, бо ціна справді приємна. Смачно, корисно й доступно. 

Підходжу до прилавків з овочами. Тепличні капусту, огірки, помідори, редиску обминаю, бо тут поки не зекономиш. Та й овочі, що входять до борщового набору, суттєво здорожчали. Особливо б'є рекорди білокачанна капуста, кілограм якої на "опті" оцінюють у 25 гривень (у магазинах – 27 – 29 грн./кг). Буряк коштує 12 гривень за кілограм, цибуля – 23 грн./кг (в супермаркетах ціни на неї  коливаються в межах 34-37 грн./кг), морква – 10 грн./кг, картопля – 8 грн./кг. 

Далі яйця. Сніданок без них – не сніданок. Ціни різні – 17– 20 гривень за десять штук. Продають навіть надбиті яйця – це "ходовий" товар здебільшого для пенсіонерів.

– Сьогодні з чоловіком матимемо добру вечерю. Цілу пательню яєшні насмажу, – задоволена своєю "вдалою" покупкою старша за віком жінка. – А заплатила вважай нічого – 10 гривень за десяток.

– А не страшно, що "брак"? – цікавлюся.

– Та ні. Смакують так само, як цілі, – відповіла жінка, мабуть, не зовсім зрозумівши, до чого я вела.

На черзі – м'ясо. Прямую до супермаркету (там воно подекуди дешевше, аніж на базарі). М'ясо "стартує" від 128 гривень. Що ж, почекаю до зарплати. До слова, прогнозують, що цьогоріч ціни на м'ясо ще виростуть, особливо на свинину. Найдешевша – курятина. Наприклад, четвертина – 46 грн./кг. На ній і зупиняю свій вибір. 

Наступні за списком бакалія та "молочка". Там ціни майже не змінилися. Серед круп за ціною у "лідерах" пшоно. Найдешевше молоко – домашнє, так би мовити, що продається з рук. За літр його хазяйки просять 10 – 11 гривень.  

На останок не забути про борошно, цукор, олію.  

ххх

Отже, за ось такий мінімальний набір продуктів я віддала майже 250 гривень. А це на двох дорослих заледве тягне на три дні. У місяць на цей міні-набір нам з мамою, з якою разом проживаю, потрібно витратити майже три тисячі гривень (причому наш спільний щомісячний дохід не досягає й шести тисяч). І ані цукерок, ані печива, ані кави. Лише необхідне. А щоб не відмовляти собі на столі ні в чому, доведеться економити на іншому: одязі, предметах гігієни та побуту тощо. 

Та все ж більшість з нас левову частку свого сімейного бюджету витрачає на їжу. За стандартами ООН, це головний показник бідності, а відтак наша країна живе за її межею. У Держстаті порахували, що українці в середньому витрачають на харчі понад три тисячі гривень щомісяця при тому, що середня зарплата зараз в нас становить 10 тисяч гривень. От тільки отримують таку далеко не всі. А якщо пенсія 1500, а мінімальна зарплата трохи більша чотирьох? Хай хоч раз про це розкажуть в українському Уряді, в якому так люблять поговорити про успіхи там, де їх немає.

– Я на пенсії, донька працює. Наш сімейний бюджет у місяць – 6 з половиною тисяч гривень, – розповідає пенсіонерка Марія Григорівна. – Нам з дочкою, звичайно багато не треба, але онук підростає, його на ноги потрібно ставити. А все йде на харчі та "комуналку". Вже й ліки собі не завжди купую. Донька доношує свій старий одяг. Нам би не тільки рівень життя, як у Африці, а й клімат: щоб не думати, як ще одну зиму в старенькому пальто чи чобітках виходити.

А ось іще одна "весела" ситуація.

– Нас у сім’ї троє: я, чоловік і 11-річна донька. Чоловік – водій на підприємстві, заробляє чотири з половиною тисячі в місяць. Я на ринку продавцем – три тисячі, – говорить жінка років тридцяти п’яти. – Харчуємося на 150 гривень у день. Майже п’ять тисяч у місяць витрачається тільки на їжу. А з тим мізером, що залишається, – ні в тин, ні у ворота. Важко живеться. 

Важко, бо ціни на продукти в нас такі ж, як європейські, а подекуди навіть і вищі. Наприклад, молоко в Україні коштує на 100 відсотків більше, ніж у Польщі чи Литві. При цьому ціни ніхто не контролює: кругом вони різні, щодня змінюються, але, на жаль, не в кращий для покупця бік.

– Вже й не знаю, що і з чого готувати. Раніше хоч якийсь салатик, борщ завжди на столі. А тепер  і з цим зробили проблему. Бо овочі за ціною наздоганяють м’ясо. На днях в супермаркеті мені капустина майже в півсотні вийшла. Так що на сто гривень у день навряд сьогодні проживеш, – каже віднедавна пенсіонерка Олена Іванівна.

Не легше, а то й значно важче молодим, бо щоб працювати, а, отже, заробляти гроші, потрібно ще й належно харчуватись. Яка ж робота на голодний шлунок?

– Грошей своїх практично не бачу, – зізнається 25-річна Валентина, котра працює секретарем. – Отримала зарплату  – сплатила за оренду квартири, кредит і все. Решта – найнеобхідніші продукти. Буквально за тиждень до наступної зарплати – зуби на полицю! Та й з продуктами не дуже. Ну як, макарони, крупи купую, яблук найдешевших, молоко, коли якихось цукерок чи печива. А таке, щоб рибку посмажити чи шматочок м’яса – то ні, не часто.

– Батьки живуть у селі. Мають невеличке господарство, – каже Сергій, котрий недавно одружився і переїхав з дружиною в місто. – Картоплю й консервацію дають, яйця і м’ясо, коли свіжина. Так що купуємо хіба що продукти першої необхідності, та все одно відкласти зайву копійку ніяк не вдається.

ххх

Ось вони – наші реалії, а не такі, якими нам їх "вимальовують" шановні можновладці-"олігархи", котрі тих цін не знають і таких, як в нас, зарплат не уявляють. "Посадити їх в тюрму, покарати!", – в серцях говорять між собою люди. Так, згідна, посадити треба, але не в тюрми, де теж їх будуть утримувати в розкоші, а на наші зарплати та пенсії. Оце для них – найстрашніший сон. А для нас з вами найстрашнішим кошмаром, на жаль, сьогодні є реальність, коли страшно не засинати, а прокидатися.