Повідомлення в номер / Хворіти і народжувати –за власний рахунок

Ми, українці, – добрі, щирі, привітні,гостинні, миролюбні, талановиті… Ну, справді, якийсь "сонячний" народ. Але, на жаль, ці риси десь зникають, щойно спробуємо на смак необмежену владу та великі гроші. 

А тим часом грошей для всіх не вистачає. Українцям все складніше вибити належні їм виплати – лікарняні, декретні та навіть "гробові". Ці статті фінансуються з Фонду соціального страхування, а там останнім часом з грошима, м’яко кажучи, не все добре. У результаті люди чекають грошей по кілька місяців. 

Як відомо, листки непрацездатності компенсують за рахунок єдиного соціального внеску, який сплачують працедавці. Несумлінні просто перестали його платити, а дієвого механізму повернути ці борги нині немає, кажуть у Федерації профспілок. Тож швидко знайти мільярд гривень, щоб розрахуватися з боргами, не вийде.

За офіційними даними, заборгованість Фонду з виплатою тільки допомоги по тимчасовій непрацездатності складає 1,6 млрд. гривень, при цьому строк затримки становить 27 календарних днів. Крім того, є загроза, що у вересні страхові виплати можуть зовсім припинитися.

Тим, хто чекає компенсацій, моя особиста порада – запасіться терпінням і прибережіть зекономлені кошти, бо найближчим часом їх не буде. На декретні чекаю вже більше місяця і, наскільки мені відомо, отримаю я їх ще не скоро. А без зарплати і підтримки “збоку”, доводиться ой, як нелегко. Бо ні у лікарні, ні у аптеках, де, зважаючи на делікатний стан, мені доводиться бувати майже щодня, не питають, чи є чим заплатити за чергове УЗД або ж дорогі вітаміни.     

Субсидії – не менш болюча й для багатьох з нас дратівлива тема. Як відомо, у 2019 році в Україні паралельно запрацювало два механізми монетизації субсидій – готівковий та безготівковий. 

Перший передбачає, що люди, яким субсидія була призначена із жовтня минулого року, з березня отримують гроші "на руки". Другий запрацював 1 січня. Він передбачає, що гроші субсидіантам будуть нараховувати на спеціальний банківський рахунок, з якого споживачі можуть оплачувати комунальні послуги.

Все це чудово, та є одне значне "але". Ті, хто оформив субсидію в 2019 році, стали своєрідними "заручниками" нової системи. І знову спираюсь на сімейний приклад. Моїй мамі-пенсіонерці за березень нарахували субсидію на комунальні послуги. Левова її частка, як завжди, припала на газ. Але згодом виявилося, що проплата по субсидії за використаний газ “не пройшла”. Отож, з'явився борг. Як пояснили у відділі субсидій, це відбувається через певні "пертурбації" між "Нафтогазом" та "Ощадбанком". Проте запевнили у тому, що хвилюватися не варто - питання має врегулюватися десь у червні. А до цього доводиться перебувати, ніби у "завислому" стані. А ще "веселіше" робиться, зважаючи хоча б на те, що з 1 травня нараховують пеню на борги за "комуналку".

…Якось на автовокзалі почула уривок розмови двох жіночок на вигляд пенсійного віку.

– Невже ми достойні такого нелюдського життя? Горбатимось на тому клаптику землі, а потім замість того, щоб хоча би самим з'їсти своїми руками вирощене, надриваємо їх, соваючи клунки по вагонам, аби на ринку в Ковелі своє добро за копійки продати, – обурювалась одна з жіночок.

– Ой, треба дякувати Богу за те, що є, – спробувала заспокоїти подругу її співрозмовниця, але та на це тільки мовчки відмахнулася.

Звісно, ситий голодному не вірить. Адже, отримуючи щомісяця десять і більше тисяч гривень пенсії, чиновницько-прокурорські зарплати, можна дякувати й Богу, й тим, хто на своїх "олімпах" вважають, що мають такі ж "повноваження". А інші вже давно переконалися у тому, що пекло зовсім не таке страшне, яким його малюють. Воно іще страшніше.