Повідомлення в номер / Коли рак на горі свисне

Серед ініціатив Уряду — збільшити прожитковий мінімум вдвічі. Зараз він для працездатних осіб складає 2102 гривні. Смішно навіть припустити, що цієї суми вистачить на їжу, одяг, ліки, комунальні послуги та інше. Але урядовці знайшли вихід, як змінити ситуацію на краще, й схвалили законопроект, який скасовує прив'язку показника прожиткового мінімуму до зарплат, штрафів та інших виплат. 

"Кабінет міністрів України має здійснити рішучі кроки щодо наближення у 2020 році розміру прожиткового мінімуму до його реальної величини, яка може становити розрахунково близько 4251 гривні з відповідним коригуванням розміру прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення", — йдеться в документі. А поки…

Сімдесят гривень на день — на таку суму потрібно прожити, щоби вкластися у нинішній прожитковий мінімум в Україні. Наприклад, моїй мамі, пенсія якої складає якраз 2100 гривень (ділимо цю суму на тридцять днів у місяць — ось і виходить 70 гривень в день). І ніби для неї однієї це і не дуже мало, якби всі кошти йшло тільки на продукти. А де взяти на ліки, "комуналку", не кажучи уже про одяг та інші елементарні речі? Тому, як не крути, але віднімемо від загальної суми ще мінімум гривень шістсот. Отже, на продукти залишиться півтори тисячі — п'ятдесят гривень у день.  

Мабуть, запитаєте: а хіба ж, ти, донька, не можеш допомогти? Соромно зізнатися, але зараз - ні. Ба навіть, вона ще й нас з маленькою онукою мусить "тягнути". Бо, на жаль, на 860 гривень у місяць, які зараз отримую від держави, як допомогу при народженні дитини, двом із донькою вижити неможливо. На роботу не маю можливості вийти, бо шестимісячне дитя не залишиш на стареньку бабусю. 

Думала до виходу з декрету протримаємось за рахунок державної допомоги, яку мені згідно із законодавством  мали б виплачувати з народження доньки як матері-одиночці. Так ні, не виділили, бо, як пояснили в соцслужбі, перед тим отримала декретні, тож півроку — ніяких виплат. Я, звісно, красно дякую за таку "щедрість", але майже три місяці до народження дитини ще треба було за щось жити. Та й вагітність, пологи у нашій державі вимагають чималих витрат. Бо якщо в пологовому будинку ще і є безкоштовні палати та бокси, то медикаментів, аналізів та інших процедур — ні.

Та досить емоцій. Продовжимо. Отже, п'ятдесят гривень у день. На що їх вистачить? Аби вияснити, проведемо маленький експеримент. Отож, вперед за покупками. Прямуємо в супермаркет (там нині скуплятися трохи дешевше й зручніше, ніж на ринку). Ятки з фруктами та овочами. Зо три яблука і для борщу — кілька бурячків, картопля, морква, невеличка капустина. З м'ясного — куряче стегно. А ще не забудьмо якоїсь крупи чи макаронів. Залишку вистачить хіба лиш на буханець хліба. Тож олія, цукор, яйця, мука, молоко — це вже окрема стаття витрат.

— На сніданок — макарони, борщ — на обід, а на вечерю — яблучко, — сміється моя мама. Але не довго. Бо не до сміху тут і не до жартів. Бо приблизно так воно насправді й є. 

Отже, висновок: на півтори тисячі в місяць не прохарчуєшся, як, власне, не проживеш і на дві сто прожиткового мінімуму для працездатних українців. Це визнають навіть урядовці, які самі розмір цього  прожиткового мінімуму і затвердили. Сума має бути як мінімум вдвічі більша. Хоча б 4200 гривень. Так підрахували в Міністерстві соціальної політики, виходячи з нинішніх цін в Україні. Але одна справа просто порахувати, а зовсім інша — знайти ці гроші в бюджеті.

Однак Уряд знайшов, де взяти ці чотири двісті тисяч. Для цього навіть підготували відповідний законопроєкт. І ось, що згідно з ним зміниться. Зараз до розміру прожиткового мінімуму прив'язано дуже багато різних державних виплат, в тому числі і оклади чиновників. Наприклад, суддя Верховного суду має ставку, розмір якої складає 55 прожиткових мінімумів. Отже, виходить, що коли держава підвищує прожитковий мінімум лише на сто гривень, то нам з вами від цього не на багато легше, а от зарплата судді зростає не на сто гривень, а на п'ятдесят п'ять разів по сто — тобто на п'ять з половиною тисяч. Так само з багатьма іншими держслужбовцями.

Тож задля справедливості законопроєкт пропонує скасувати прив'язку зарплат чиновників до прожиткового мінімуму. Завдяки цьому можна буде економити гроші і піднімати соціальні стандарти виключно малозабезпеченим. З цього й розпочнеться справжня боротьба з бідністю, впевнені в Уряді. І хоч експерти налаштовані скептично, мовляв, навряд чи відв'язка прожиткового мінімуму від зарплати чиновників дасть значну економію, адже високопосадовців із дуже високими зарплатами в масштабах країни не дуже то й багато. А от кого в Україні і справді багато — так це пенсіонерів. Їх у державі — 11 мільйонів. Якщо Уряд хоче суттєво підвищити прожитковий мінімум, потрібно буде підвищувати й пенсію, бідкаються вони. 

Та мушу не погодитися з шановними експертами, бо починати, врешті, з чогось треба, й підвищувати пенсію в тому числі. А не гадати, яким коштом заохотити до ефективної роботи депутатів, і за які такі заслуги збільшувати зарплати тим самим чиновникам, які більше думають не про те, як реанімувати країну, а як би на займаній посаді покращити свій матеріальний стан. Адже в цій ситуації обурюють найбільше заяви окремих депутатів та міністрів про те, що вони не задоволені своєю зарплатою і що її треба підвищувати. 

Наприклад, Міністр юстиції Денис Малюська скаржився: зарплата в 29 тисяч гривень його не влаштовує. Мовляв, якщо зарплата не підвищиться хоча б до 80 тисяч, то надовго його не вистачить. Бо має четверо дітей — це потребує коштів. А от моїй донечці вистачає, точніше мусить вистачити, 860 гривень у місяць. І кому тут жалітися, в кого просити допомоги?

Та й інші урядовці жадають вищої зарплати, бо в них, бачте, хороша освіта, велика відповідальність, тому в приватному секторі вони отримували б утричі більше. То які проблеми, хто тримає? Пишіть заяви і йдіть заробляйте. Хіба ж у тих, хто сіє і пече хліб, лікує людей, навчає наших дітей гірша освіта чи відповідальності менше?

Поза тим в Міністерстві соцполітики заявляють, що відв'язка прожиткового мінімуму від зарплати чиновників та інших державних платежів — це лише одне з рішень, і тільки разом з іншими кроками все це дасть результат. 

Поки ж у Держбюджеті прописано лише те, що прожитковий мінімум зросте в середньому на сто гривень та й то аж з середини літа. Проте депутати від правлячої ланки не втомлюються запевняти, що бюджет будуть переглядати, соцстандарти збільшувати, якщо реформи даватимуть результат, і доходи країни зростатимуть. Але у нас якраз із цим серйозні проблеми, й, на жаль, нам більше можна понадіятись на рака, який на горі швидше свисне… 

Вікторія ЗІНЧУК.

Серед ініціатив Уряду — збільшити прожитковий мінімум вдвічі. Зараз він для працездатних осіб складає 2102 гривні. Смішно навіть припустити, що цієї суми вистачить на їжу, одяг, ліки, комунальні послуги та інше. Але урядовці знайшли вихід, як змінити ситуацію на краще, й схвалили законопроект, який скасовує прив'язку показника прожиткового мінімуму до зарплат, штрафів та інших виплат. 

"Кабінет міністрів України має здійснити рішучі кроки щодо наближення у 2020 році розміру прожиткового мінімуму до його реальної величини, яка може становити розрахунково близько 4251 гривні з відповідним коригуванням розміру прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення", — йдеться в документі. А поки…

Сімдесят гривень на день — на таку суму потрібно прожити, щоби вкластися у нинішній прожитковий мінімум в Україні. Наприклад, моїй мамі, пенсія якої складає якраз 2100 гривень (ділимо цю суму на тридцять днів у місяць — ось і виходить 70 гривень в день). І ніби для неї однієї це і не дуже мало, якби всі кошти йшло тільки на продукти. А де взяти на ліки, "комуналку", не кажучи уже про одяг та інші елементарні речі? Тому, як не крути, але віднімемо від загальної суми ще мінімум гривень шістсот. Отже, на продукти залишиться півтори тисячі — п'ятдесят гривень у день.  

Мабуть, запитаєте: а хіба ж, ти, донька, не можеш допомогти? Соромно зізнатися, але зараз - ні. Ба навіть, вона ще й нас з маленькою онукою мусить "тягнути". Бо, на жаль, на 860 гривень у місяць, які зараз отримую від держави, як допомогу при народженні дитини, двом із донькою вижити неможливо. На роботу не маю можливості вийти, бо шестимісячне дитя не залишиш на стареньку бабусю. 

Думала до виходу з декрету протримаємось за рахунок державної допомоги, яку мені згідно із законодавством  мали б виплачувати з народження доньки як матері-одиночці. Так ні, не виділили, бо, як пояснили в соцслужбі, перед тим отримала декретні, тож півроку — ніяких виплат. Я, звісно, красно дякую за таку "щедрість", але майже три місяці до народження дитини ще треба було за щось жити. Та й вагітність, пологи у нашій державі вимагають чималих витрат. Бо якщо в пологовому будинку ще і є безкоштовні палати та бокси, то медикаментів, аналізів та інших процедур — ні.

Та досить емоцій. Продовжимо. Отже, п'ятдесят гривень у день. На що їх вистачить? Аби вияснити, проведемо маленький експеримент. Отож, вперед за покупками. Прямуємо в супермаркет (там нині скуплятися трохи дешевше й зручніше, ніж на ринку). Ятки з фруктами та овочами. Зо три яблука і для борщу — кілька бурячків, картопля, морква, невеличка капустина. З м'ясного — куряче стегно. А ще не забудьмо якоїсь крупи чи макаронів. Залишку вистачить хіба лиш на буханець хліба. Тож олія, цукор, яйця, мука, молоко — це вже окрема стаття витрат.

— На сніданок — макарони, борщ — на обід, а на вечерю — яблучко, — сміється моя мама. Але не довго. Бо не до сміху тут і не до жартів. Бо приблизно так воно насправді й є. 

Отже, висновок: на півтори тисячі в місяць не прохарчуєшся, як, власне, не проживеш і на дві сто прожиткового мінімуму для працездатних українців. Це визнають навіть урядовці, які самі розмір цього  прожиткового мінімуму і затвердили. Сума має бути як мінімум вдвічі більша. Хоча б 4200 гривень. Так підрахували в Міністерстві соціальної політики, виходячи з нинішніх цін в Україні. Але одна справа просто порахувати, а зовсім інша — знайти ці гроші в бюджеті.

Однак Уряд знайшов, де взяти ці чотири двісті тисяч. Для цього навіть підготували відповідний законопроєкт. І ось, що згідно з ним зміниться. Зараз до розміру прожиткового мінімуму прив'язано дуже багато різних державних виплат, в тому числі і оклади чиновників. Наприклад, суддя Верховного суду має ставку, розмір якої складає 55 прожиткових мінімумів. Отже, виходить, що коли держава підвищує прожитковий мінімум лише на сто гривень, то нам з вами від цього не на багато легше, а от зарплата судді зростає не на сто гривень, а на п'ятдесят п'ять разів по сто — тобто на п'ять з половиною тисяч. Так само з багатьма іншими держслужбовцями.

Тож задля справедливості законопроєкт пропонує скасувати прив'язку зарплат чиновників до прожиткового мінімуму. Завдяки цьому можна буде економити гроші і піднімати соціальні стандарти виключно малозабезпеченим. З цього й розпочнеться справжня боротьба з бідністю, впевнені в Уряді. І хоч експерти налаштовані скептично, мовляв, навряд чи відв'язка прожиткового мінімуму від зарплати чиновників дасть значну економію, адже високопосадовців із дуже високими зарплатами в масштабах країни не дуже то й багато. А от кого в Україні і справді багато — так це пенсіонерів. Їх у державі — 11 мільйонів. Якщо Уряд хоче суттєво підвищити прожитковий мінімум, потрібно буде підвищувати й пенсію, бідкаються вони. 

Та мушу не погодитися з шановними експертами, бо починати, врешті, з чогось треба, й підвищувати пенсію в тому числі. А не гадати, яким коштом заохотити до ефективної роботи депутатів, і за які такі заслуги збільшувати зарплати тим самим чиновникам, які більше думають не про те, як реанімувати країну, а як би на займаній посаді покращити свій матеріальний стан. Адже в цій ситуації обурюють найбільше заяви окремих депутатів та міністрів про те, що вони не задоволені своєю зарплатою і що її треба підвищувати. 

Наприклад, Міністр юстиції Денис Малюська скаржився: зарплата в 29 тисяч гривень його не влаштовує. Мовляв, якщо зарплата не підвищиться хоча б до 80 тисяч, то надовго його не вистачить. Бо має четверо дітей — це потребує коштів. А от моїй донечці вистачає, точніше мусить вистачити, 860 гривень у місяць. І кому тут жалітися, в кого просити допомоги?

Та й інші урядовці жадають вищої зарплати, бо в них, бачте, хороша освіта, велика відповідальність, тому в приватному секторі вони отримували б утричі більше. То які проблеми, хто тримає? Пишіть заяви і йдіть заробляйте. Хіба ж у тих, хто сіє і пече хліб, лікує людей, навчає наших дітей гірша освіта чи відповідальності менше?

Поза тим в Міністерстві соцполітики заявляють, що відв'язка прожиткового мінімуму від зарплати чиновників та інших державних платежів — це лише одне з рішень, і тільки разом з іншими кроками все це дасть результат. 

Поки ж у Держбюджеті прописано лише те, що прожитковий мінімум зросте в середньому на сто гривень та й то аж з середини літа. Проте депутати від правлячої ланки не втомлюються запевняти, що бюджет будуть переглядати, соцстандарти збільшувати, якщо реформи даватимуть результат, і доходи країни зростатимуть. Але у нас якраз із цим серйозні проблеми, й, на жаль, нам більше можна понадіятись на рака, який на горі швидше свисне… 

Вікторія ЗІНЧУК.

ххх