Повідомлення в номер / Карантин: чого боятись більше

Зачинені навчальні заклади та сфера послуг, патрулі на вулицях, суворі транспортні обмеження і люди у медичних масках – в таких умовах ми живемо уже четвертий тиждень. 

Україна була однією з останніх країн в Європі, де з'явився коронавірус, тому карантин запроваджено саме вчасно: аби Італія чи Іспанія не повторилися у нас, влада запровадила режим надзвичайної ситуації. Однак ставлення до введених заходів в нашому суспільстві досить різне.

– Страшно, адже вірус можна легко підхопити, – каже одна моя знайома. – Ну, помиєш ти добре з вулиці руки, не торкаєшся ними обличчя надворі. А мобільний телефон? Ми ж підносимо його до вуха й на вулиці також руками, якими перед тим відкривали двері магазину, трималися за поручні в автобусі, розраховувалися готівкою.     

Декого турбує зовсім інше: мовляв, зараз головна проблема з грішми не в тому, що на них може бути вірус, а в тому, що їх немає.

– Мені потрібно вже шукати роботу, а роботи для мене ніде немає, – бідкається 32-річна Надія, продавчиня на ринку. – Й без того ледь вистачало на життя. Орендую квартиру – майже все витрачалося на неї. А тепер опинюся на вулиці. Хіба що прибиральницею десь візьмуть чи двірником. А ні, то на останні гроші візьму таксі і поїду в село до батьків.

І така проблема – проблема безгрошів'я та безробіття  нині в багатьох. За даними соцопитувань, в Україні внаслідок коронавірусу постійні доходи втратив кожен третій, кожен десятий – залишився без роботи.  

– Нам радять, які фільми дивитися і книги читати під час карантину, але, чесно кажучи, зовсім не до цього. Мені простіше, бо живу з батьками. На їхню пенсію, хоча й мінімальну, якось протримаємось, – розповідає офіціантка Ірина.

Незвично себе почуває так довго удома й не зовсім впевнений у завтрашньому дні 33-річний водій автобуса міжобласного сполучення Олексій. 

– Що роблю на карантині? Граюся з дітьми, читаю книжечки, бо дитсадки зачинені. Загалом є в цьому й позитив, бо довше можу проводити час зі своїми двома малюками. Але є й "мінус", причому величезний. Заощаджень немає, позичити ніде. Щоб пережити карантин, хочу в ломбард здати телефон, може, ще які речі, якщо вони, звісно, відчинені. 

У когось інша проблема.

– Працюємо я і моя дружина за звичним графіком. Бабусі з дідусями далеко, тож наша чотирирічна Анюта по черзі то з дружиною, то зі мною, – розповідає торговий експедитор Володимир. – Сьогодні зі мною. Коли відлучаюся ненадовго у справах, залишаю її у машині – з мобільним телефоном грається. Але частіше доводиться брати її з собою. Тож у нашому варіанті, можливо, безпечніше було б, якби дитина знаходилась у дитсадочку.

Багатотисячна армія заробітчан теж вдома, і їм також потрібна робота. Але тут не тільки у цьому проблема. Тепер коли всі вони пороз'їжджалися по своїх домівках просто неможливо проконтролювати, чи не потрапить коронавірус разом із ними.

– В моїх сусідів через хату повернувся з Польщі син. Окрім батьків, вдома чотиримісячна дитина, іще маленькі діти, його дружина, – якось почула від жінки у черзі до магазину одну історію з життя. – Відразу по приїзді оселився в літній кухні і житиме там два тижні. Лише їжу під дверима йому залишають.

То добре, що цей чоловік такий свідомий та відповідальний. Але ж багато хто цьому не надає значення, а комусь просто самоізолюватись немає як і де. Куди діватися, коли квартира однокімнатна, та й дві кімнати, три теж, коли що, то від цього не врятують. А куди подітись? Жити в готелі чи, може, в лісі?

Про це повинна була заздалегідь подбати держава, перш, ніж вводити жорсткий карантин. Бо, на мою думку, здорові працездатні люди, на яких тримається наша економіка, таки мають працювати, не забуваючи при цьому про застережні заходи. А у нас все навпаки: хто входить в групу ризику, сьогодні вільно пересувається країною, а здорові – сидять на карантині. 

Навіщо були тоді ті Нові Санжари? Згадаймо, з яким шоком і стресом зустрічали там місцеві своїх співвітчизників з Китаю, які два тижні перебували в ізоляції. Треба було продумати, як діяти й з сотнями тисяч українців, котрі приїхали з країн, де лютує епідемія. Але не поселяти їх в готелі на кшталт "Козацький" у Києві, де щоби пообідати, потрібно заплатити більш, ніж тисячу гривень. 

Тож наша економіка теж пішла на карантин. Люди сидять без роботи, а, отже, без "живої" копійки, бо й без того більшість ледве дотягує від зарплати до зарплати. А тим часом наші "верхи" сподіваючись на допомогу з боку, не втрачають часу, працюють. Напрацювали так званий земельний Закон. Запустили другий етап медичної реформи і надто цим не переймаються. А позакривають туберкульозні лікарні і з ними разом психлікарні, й covid-19 нам здасться ще "квіточками": дев'яносто відсотків захворівших на коронавірус видужають, обійшовшись кашлем і температурою, а от з туберкульозом без серйозного лікування не обійдеться. 

На жаль, сьогодні Україна – номером один у негативному списку серед країн Європи, де є туберкульоз. Лише за офіційною статистикою Міністерства охорони здоров'я, від туберкульозу щодня помирає 10 людей. 

– Головне, аби коронавірус не вразив наші голови, – каже мій сусід-пенсіонер. – Сотні тисяч заробітчан з-за кордону розпустили по всій Україні. Ті, що не працювали, так і не працюють й так само вештаються на вулиці, п'ють горілку у дворах. А кажуть, що пішли на карантин. З нього толку, вибачте, як з козла молока. Чув по телебаченню, вчені встановили, що коронавірус за кілька годин гине при температурі повітря 370С. Тож якщо літо виявиться таким же спекотним, як торік – ми врятовані!

Цілком погоджуюся з дідусем. А тут, як на те, продукти дорожчають. Живу в Люблинці. Зараз через карантин "відрізана" від міста, тому мушу скуповуватися в місцевих магазинах. Там і без того завжди все було  дорожчим, а тепер тим більше. Скажімо, овочі на борщовий набір вже почали підніматися в ціні. В одному з магазинів цибуля вартує 27 гривень за кілограм, морква й буряк – 9 - 10 грн./кг, картопля – 11 – 13 грн./кг, капуста – 7–10 грн./кг. 

Але, як виявилося, у ковельських супермаркетах "картина" теж не надто відрізняється, хоча поки що ціни на ці овочі прийнятніші. Лише, на мій погляд, акційних цін поменшало. Менеджер одного з супермаркетів пояснила, що ціни на деякі продукти зростають через те, що піднімають вартість постачальники. Окрім того, подорожчання овочів – це сезонне явище, ціни у травні будуть падати.

А от чого у нас в Люблинці поки вистачає, так це масок. В аптеці вони є, продають саморобні власноруч пошиті. До речі, маски, які не так давно в аптеках коштували від 2 гривень, тепер пропонують придбати за 15 – 25 гривень. Одноразові, ті, що з аптеки, коштують 15 гривень (не забуваймо, що їх треба міняти кожні дві години). Відповідно дорожчі – можна випрати чи стерилізувати. На них зараз ще той ажіотаж, зважаючи на те, що з минулого понеділка маски для кожного – обов'язковий "аксесуар": без них неможна з'являтися у громадських місцях.

Правильно, захищатися треба. Але ж маски не захищають від коронавірусу (для цього потрібні респіратори), їх треба носити тим, у кого є відповідні симптоми, аби не заразити інших. Ну, вийшли ви в масці за продуктами, взялися за дверну ручку, а потім поправили маску на носі – от і маєте коронавірус. Та жарти жартами, а якщо серйозно, то постійно з маскою на обличчі – справжнє випробування для людей з окулярами. Знаю, пробувала. Скло пітніє, нічого не видно, і в результаті руки хочеш ти того чи не хочеш – постійно на обличчі. Як тут зарадити?

Паніка – оце найгірше. Тож, як радить лікар Комаровський, не треба скуповувати лимони та імбир, які зараз серйозно підскочили в ціні, а жодного стосунку до зміцнення імунітету не мають. Захищати потрібно наші слизові. Для цього провітрюйте приміщення, при цьому вологість повітря в квартирі має складати п'ятдесят відсотків. А ще слід дотримуватись півтораметрової відстані одне від одного, добре мити руки і зберігати спокій.

Вікторія ЗІНЧУК.

Зачинені навчальні заклади та сфера послуг, патрулі на вулицях, суворі транспортні обмеження і люди у медичних масках – в таких умовах ми живемо уже четвертий тиждень. 

Україна була однією з останніх країн в Європі, де з'явився коронавірус, тому карантин запроваджено саме вчасно: аби Італія чи Іспанія не повторилися у нас, влада запровадила режим надзвичайної ситуації. Однак ставлення до введених заходів в нашому суспільстві досить різне.

– Страшно, адже вірус можна легко підхопити, – каже одна моя знайома. – Ну, помиєш ти добре з вулиці руки, не торкаєшся ними обличчя надворі. А мобільний телефон? Ми ж підносимо його до вуха й на вулиці також руками, якими перед тим відкривали двері магазину, трималися за поручні в автобусі, розраховувалися готівкою.     

Декого турбує зовсім інше: мовляв, зараз головна проблема з грішми не в тому, що на них може бути вірус, а в тому, що їх немає.

– Мені потрібно вже шукати роботу, а роботи для мене ніде немає, – бідкається 32-річна Надія, продавчиня на ринку. – Й без того ледь вистачало на життя. Орендую квартиру – майже все витрачалося на неї. А тепер опинюся на вулиці. Хіба що прибиральницею десь візьмуть чи двірником. А ні, то на останні гроші візьму таксі і поїду в село до батьків.

І така проблема – проблема безгрошів'я та безробіття  нині в багатьох. За даними соцопитувань, в Україні внаслідок коронавірусу постійні доходи втратив кожен третій, кожен десятий – залишився без роботи.  

– Нам радять, які фільми дивитися і книги читати під час карантину, але, чесно кажучи, зовсім не до цього. Мені простіше, бо живу з батьками. На їхню пенсію, хоча й мінімальну, якось протримаємось, – розповідає офіціантка Ірина.

Незвично себе почуває так довго удома й не зовсім впевнений у завтрашньому дні 33-річний водій автобуса міжобласного сполучення Олексій. 

– Що роблю на карантині? Граюся з дітьми, читаю книжечки, бо дитсадки зачинені. Загалом є в цьому й позитив, бо довше можу проводити час зі своїми двома малюками. Але є й "мінус", причому величезний. Заощаджень немає, позичити ніде. Щоб пережити карантин, хочу в ломбард здати телефон, може, ще які речі, якщо вони, звісно, відчинені. 

У когось інша проблема.

– Працюємо я і моя дружина за звичним графіком. Бабусі з дідусями далеко, тож наша чотирирічна Анюта по черзі то з дружиною, то зі мною, – розповідає торговий експедитор Володимир. – Сьогодні зі мною. Коли відлучаюся ненадовго у справах, залишаю її у машині – з мобільним телефоном грається. Але частіше доводиться брати її з собою. Тож у нашому варіанті, можливо, безпечніше було б, якби дитина знаходилась у дитсадочку.

Багатотисячна армія заробітчан теж вдома, і їм також потрібна робота. Але тут не тільки у цьому проблема. Тепер коли всі вони пороз'їжджалися по своїх домівках просто неможливо проконтролювати, чи не потрапить коронавірус разом із ними.

– В моїх сусідів через хату повернувся з Польщі син. Окрім батьків, вдома чотиримісячна дитина, іще маленькі діти, його дружина, – якось почула від жінки у черзі до магазину одну історію з життя. – Відразу по приїзді оселився в літній кухні і житиме там два тижні. Лише їжу під дверима йому залишають.

То добре, що цей чоловік такий свідомий та відповідальний. Але ж багато хто цьому не надає значення, а комусь просто самоізолюватись немає як і де. Куди діватися, коли квартира однокімнатна, та й дві кімнати, три теж, коли що, то від цього не врятують. А куди подітись? Жити в готелі чи, може, в лісі?

Про це повинна була заздалегідь подбати держава, перш, ніж вводити жорсткий карантин. Бо, на мою думку, здорові працездатні люди, на яких тримається наша економіка, таки мають працювати, не забуваючи при цьому про застережні заходи. А у нас все навпаки: хто входить в групу ризику, сьогодні вільно пересувається країною, а здорові – сидять на карантині. 

Навіщо були тоді ті Нові Санжари? Згадаймо, з яким шоком і стресом зустрічали там місцеві своїх співвітчизників з Китаю, які два тижні перебували в ізоляції. Треба було продумати, як діяти й з сотнями тисяч українців, котрі приїхали з країн, де лютує епідемія. Але не поселяти їх в готелі на кшталт "Козацький" у Києві, де щоби пообідати, потрібно заплатити більш, ніж тисячу гривень. 

Тож наша економіка теж пішла на карантин. Люди сидять без роботи, а, отже, без "живої" копійки, бо й без того більшість ледве дотягує від зарплати до зарплати. А тим часом наші "верхи" сподіваючись на допомогу з боку, не втрачають часу, працюють. Напрацювали так званий земельний Закон. Запустили другий етап медичної реформи і надто цим не переймаються. А позакривають туберкульозні лікарні і з ними разом психлікарні, й covid-19 нам здасться ще "квіточками": дев'яносто відсотків захворівших на коронавірус видужають, обійшовшись кашлем і температурою, а от з туберкульозом без серйозного лікування не обійдеться. 

На жаль, сьогодні Україна – номером один у негативному списку серед країн Європи, де є туберкульоз. Лише за офіційною статистикою Міністерства охорони здоров'я, від туберкульозу щодня помирає 10 людей. 

– Головне, аби коронавірус не вразив наші голови, – каже мій сусід-пенсіонер. – Сотні тисяч заробітчан з-за кордону розпустили по всій Україні. Ті, що не працювали, так і не працюють й так само вештаються на вулиці, п'ють горілку у дворах. А кажуть, що пішли на карантин. З нього толку, вибачте, як з козла молока. Чув по телебаченню, вчені встановили, що коронавірус за кілька годин гине при температурі повітря 370С. Тож якщо літо виявиться таким же спекотним, як торік – ми врятовані!

Цілком погоджуюся з дідусем. А тут, як на те, продукти дорожчають. Живу в Люблинці. Зараз через карантин "відрізана" від міста, тому мушу скуповуватися в місцевих магазинах. Там і без того завжди все було  дорожчим, а тепер тим більше. Скажімо, овочі на борщовий набір вже почали підніматися в ціні. В одному з магазинів цибуля вартує 27 гривень за кілограм, морква й буряк – 9 - 10 грн./кг, картопля – 11 – 13 грн./кг, капуста – 7–10 грн./кг. 

Але, як виявилося, у ковельських супермаркетах "картина" теж не надто відрізняється, хоча поки що ціни на ці овочі прийнятніші. Лише, на мій погляд, акційних цін поменшало. Менеджер одного з супермаркетів пояснила, що ціни на деякі продукти зростають через те, що піднімають вартість постачальники. Окрім того, подорожчання овочів – це сезонне явище, ціни у травні будуть падати.

А от чого у нас в Люблинці поки вистачає, так це масок. В аптеці вони є, продають саморобні власноруч пошиті. До речі, маски, які не так давно в аптеках коштували від 2 гривень, тепер пропонують придбати за 15 – 25 гривень. Одноразові, ті, що з аптеки, коштують 15 гривень (не забуваймо, що їх треба міняти кожні дві години). Відповідно дорожчі – можна випрати чи стерилізувати. На них зараз ще той ажіотаж, зважаючи на те, що з минулого понеділка маски для кожного – обов'язковий "аксесуар": без них неможна з'являтися у громадських місцях.

Правильно, захищатися треба. Але ж маски не захищають від коронавірусу (для цього потрібні респіратори), їх треба носити тим, у кого є відповідні симптоми, аби не заразити інших. Ну, вийшли ви в масці за продуктами, взялися за дверну ручку, а потім поправили маску на носі – от і маєте коронавірус. Та жарти жартами, а якщо серйозно, то постійно з маскою на обличчі – справжнє випробування для людей з окулярами. Знаю, пробувала. Скло пітніє, нічого не видно, і в результаті руки хочеш ти того чи не хочеш – постійно на обличчі. Як тут зарадити?

Паніка – оце найгірше. Тож, як радить лікар Комаровський, не треба скуповувати лимони та імбир, які зараз серйозно підскочили в ціні, а жодного стосунку до зміцнення імунітету не мають. Захищати потрібно наші слизові. Для цього провітрюйте приміщення, при цьому вологість повітря в квартирі має складати п'ятдесят відсотків. А ще слід дотримуватись півтораметрової відстані одне від одного, добре мити руки і зберігати спокій.