Повідомлення в номер / З людьми і для людей

Не просто поспівчувати – але й допомогти, не тільки пообіцяти – але й виконати, не лише вислухати – а й порадити, взяти на себе ініціативу. Саме такою є громадська активістка, волонтерка,  мешканка Поворська Олена Джумберівна МЕРЗЛЯКОВА. 

Саме такою, а ще щирою, відвертою, людяною і щедрою любов'ю до діток, знаю її я. І не можу не захоплюватися цією жінкою, котра часточку свого серця, власне, час та енергію дарує не тільки своїм двом донечкам, двом синам та двом онукам, але й іншим малюкам. Бо їхні радісні оченята, веселий сміх – єдина винагорода, якої прагне. Знаю про це не з розповідей, а з власного досвіду, бо в непростий для мене і моєї маленької донечки час Олена підтримувала нас, допомагала як рідним. Дякую їй за це безмежно!

– Чужих дітей не буває. Тому не можу залишатися байдужою до проблем матусь, котрі опинилися в скрутному становищі. Намагаюся підтримувати, чим можу. Задля цього створила в соцмережі групу взаємодопомоги. Таким чином вдалося організувати матусь, які допомагають одна одній, – розповідає Олена. 

Коронавірус. Карантин. І підопічних у волонтерки побільшало. Серед тих, хто передусім потребував її допомоги, звичайно ж, найвразливіші – пенсіонери. Найперше, що змогла зробити, забезпечила масками багаторазового використання. І не тільки літніх людей, але й усіх, хто потребував, зокрема, місцеву амбулаторію, за що працівники медичного закладу висловили Олені подяку в соцмережі.

Дбає й про інше: кому потрібно, організовує поїздки власним автомобілем у Ковель для зняття готівки з карток, придбання медикаментів тощо. І що особливо приємно волонтерці, що її прикладу наслідують окремі мешканці Поворська. 

У цей непростий, особливо для селян, час неабияк стала у нагоді ще одна ініціатива Олени. Адже багато її односельчан живе своєю працею: вирощене та вироблене власними руками – це і є основний заробіток людей. А тут карантин, надзвичайна ситуація. Ринки – зачинені, доїзду –ніякого.

Взялася й у цьому зарадити. Створила групу в Інтернеті, через яку люди мають змогу продати молоко, яйця, городину, інші домашні продукти, не виходячи з дому. Та й покупці, щоб придбати продукцію, мають можливість також залишатися вдома (бо їхня землячка-активістка взяла на себе й функцію доставки), а головне – сьогодні селяни не залишилися без "живої" копійки.

– Намагаємося якось самі собі давати раду, – говорить Олена Джумберівна. – Але таки все ж варто було б серйозніше поставитися до карантинних заходів, у першу чергу, заради наших дітей. А то і маски не носимо, і базарювати ходимо, і не ізолюємося, як потрібно. Свідомі не ігнорують – не працюють, сидять вдома на карантині. А ті, що, власне, і не працювали, – так і не працюють, й так само без діла вештаються на вулиці, збирають компанії і п'ють горілку. Й на це, на жаль, ніхто не звертає увагу, й місцева влада в тому числі. Тому хочеться, щоб всі усвідомили просту істину: аби подолати спільного ворога, потрібно воювати на одному боці.   

P.S. Користуючись нагодою, Олена Мерзлякова висловлює вдячність протоієрею Дмитру Андрухіву, котрий задля запобігання зараженню коронавірусом, в суботу, напередодні Великодня, протягом цілого дня до пізнього вечора їздив по вулицях довірених йому сіл, освячуючи пасхальні кошики своїх парафіян перед їхніми домівками.