Сон війниБоюся ночі. Що вона віщує українцю?
24 лютого ц.р. ніч принесла віроломний, злочинний, широкомасштабний напад рашистів на Україну, а заодно смерть, горе і страх.
Але потрібно заснути. Сон подолає тривогу мою і того солдата, що на передовій. Заспокоїть хоч на якусь годину, відсторонить від жахів війни. Якщо у цьому просторі десь існує бог сну, то я звертаюся до нього: не розбуди воїна сиреною, а ворогам навій вічне снотворне. Хай не проснуться до кінця віку.
Скажете: жорстоко думаю, не по-християнськи? А те, що творять ці зайди – вбивці в Маріуполі, Харкові, Чернігові, під яку віру підпадає?
Ота російська бидлота, зомбована пропагандою, несе в собі не просто вбивства, а геноцид нашої нації.
Прикро, що до цієї "вищої" цивілізації долучаються окремі псевдоукраїнці, які переформатовуються на колаборантів, яничар, манкуртів. Ті гірші і цинічніші за рашистів. З правдивих новин дізнаюся, що пілот агресора бомбить своє рідне місто, де народився і ріс. Інший "уродженець" з багатодітної сім'ї з волинських Ветлів дослужився до генерала, тепер розробляє стратегічні плани знищення своїх співвітчизників. Так і хочеться вигукнути: "Згиньте, виродки!". Це вам гоголівський Тарас Бульба виніс кару: "Я тебе породив – я тебе і вб'ю". Справді, народ породив це сміття, народ має покарати і винести його з рідної хати прямісінько в пекло.
…А сон не йде. Знову крізь дрімоту – видіння жахів: сотні згорілих танків, сотні зруйнованих будинків і рештки ракет та снарядів…
Як та дівчинка буде жити з цим? Ішла мирним парком, як і всі інші, й раптом вибух! На неї посипався кривавий фарш. Ні, не тваринного походження, а рештки людського тіла. А ті криваві забави не стихають. Танк своєю смертоносною гарматою стріляє в перехожого - точно в ціль! Інший розстрілює автівку з мирною сім'єю, де двоє діток, які так мріяли про щастя.
"Полювання" продовжується… Історичні царські укази і репресії проти українства ХІХ-ХХ століття відпочивають в порівнянні з жорстокістю новітнього геноциду ХХІ століття.
В планах широкомасштабного наступу значиться далекосяжна мета – знищити мову, культуру, духовність.
Ось нова "сюжетна" (знову злочинна) лінія окупантів. На тимчасово захопленій території офіцер ФСБ вилучає з бібліотеки історичну, національну літературу, яку потім спалюють. Чи не нагадує це вогнища фашистів? Ще не закінчивши "спецоперацію", окупант видає накази про викладання предметів у школах російською мовою.
Додайте сюди десятки понищених шкіл, духовних святинь, театрів (це все зафіксовані ознаки геноциду), і ви зрозумієте, що, зціпивши зуби, переборюючи біль, потрібно долати ці терни. Українська нація "не вмре, не загине". Маємо йти до кінця, щоб не загинути.
В окремих містах Московії, щоб схилити простих росіян до підтримки цієї ганебної політики, придумано заохочення: за спалений український прапор – 5 кг цукру, а за понищені портрети Шевченка, Бандери, Чорновола – 4 кг крупи…
Який народ – така й політика. А те безхребетне путінське стадо ми таки переможемо! Є козацька міць, є сила – буде перемога, бо за нами правда. Свободу не міняють на гречку.
Хтось мудро висловився: "Якщо перед вашою совістю постає вільний вибір – свобода чи хліб, то той, хто вибирає хліб, залишиться без хліба і свободи". І це правда!
Українці обрали свободу. Майорить прапор волі.
Теплішає… Повіки все міцніше закриваються. З'являються у військових строях Він і Вона, з вельоном і квітами. Це – чергове весілля на передовій. А там, де є кохання, – є життя і будуть діти, і буде мирне небо.
…Сон глибшає. З небес лунає тиха колискова:
Зорі по небу ходять,
Сонце у ранок вводять,
Пісню життя співають,
Вийди коханна із раю.
Вийди до Воїнів Світла,
Їх душу зігрій привітно,
Навіщуй їм цей день без бою,
Без ран і душевного болю
Хай насниться щаслива доля…
Ох, доле, ти доле! Снарядами всіяне поле.
А між ними, я вірю, половітиме жито.
Відпочиньте, Воїни Світла, – ми будемо жити.
Відпочинь і ти, моя Україно, –
Гряде мир і весна, і розквітне калина!
Анатолій Семенюк.
Залишити коментар