Олена Клімашевська – депутат Ковельської міської ради, Заслужений тренер України, директор комунального закладу “КДЮСШ імені Євгена Кондратовича”. Після початку повномасштабного вторгнення росії на українські території тренування, депутатська та організаторська робота переплелися з іншою –допомогою людям, обпаленим війною.
Особливо дітям, які зараз, як ніколи, потребують психологічної підтримки, адже війна, зміна звичного розпорядку дня, бомбування, повітряні тривоги, переїзди, невідомість – усе це шкодить психологічному стану дитини, а це, у свою чергу, негативно впливає і на фізичне здоров'я маленьких українців. Ця тема стала провідною під час розмови з багаторічним тренером і депутатом, керівником спортивного закладу, вихованці якого завойовують авторитет не тільки на Волині, але й за її межами.
– Олено Миколаївно, як для Вас розпочалася війна?
– Те, що росія – ворог України, було відомо ще з 2014 року. Тоді, коли почалася агресія на Донбасі. Але все ж повномасштабне вторгнення для мене стало повною несподіванкою. До цих пір важко збагнути, що таке можливе. Причому окупанти ведуть себе гірше, за фашистів у Другу світову війну: бомблять мирні міста і села, вбивають дітей…
В моє життя війна увірвалася, коли сповістили, що загинув мій учень Андрій Решетілов, який в мене займався легкою атлетикою. Він був один з перших, кого "вбила" війна, першим, кого ми ховали в нашому місті.
– Дитячо-юнацька спортивна школа, яку Ви очолюєте, вже сімнадцять років, взяла на себе ще одну важливу, благородну місію – там могли отримати допомогу наші співвітчизники з окупованих територій. Як Вам, багаторічному керівнику Ковельської ДЮСШ імені Євгена Кондратовича, було бачити заклад, так би мовити, у новому форматі роботи?
– Були певні моменти. Спочатку ми думали, що для розміщення центру вистачить території роздягалки, фойє приміщення басейну. Допомогу вирішили складати там. Але люди почали зносити стільки всього, що за декілька днів ми зрозуміли, що цього буде недостатньо. Згодом після того, як долучилися інші громади, почали надходити вантажі з-за кордону, ми перемістилися у великий ігровий зал. Наше завдання було охопити якомога більше людей, які до нас приїхали, рятуючись від загарбників. А моє завдання, як керівника закладу, було наглядати, щоб все було зручно і, водночас, слідкувати за тим, щоб будівля школи не руйнувалася.
До волонтерської роботи долучилися усі мої колеги, які сортували допомогу, а також працівники управління культури, молоді та спорту міськвиконкому на чолі з Андрієм Мигулею, ковельчани, котрі бажали допомогти.
Мені було непросто як керівнику ДЮСШ, адже багато дітей припинили заняття у нашій школі. Плавці їздять на тренування в Луцьк, окремі з тренерів виїхали за кордон. Колеги тренери, які залишилися вдома, продовжували і продовжують навчання в умовах, що склалися. Взявши на себе відповідальність, знаючи, що в нас є відповідне укриття – бомбосховище в парку, відновили заняття буквально через місяць після повномасштабного вторгнення. Погодили з міською владою усі моменти, пов'язані з цим. Адже діти бажали займатися. А ще мене спонукало до відновлення занять у нашому закладі те, що дітки з числа тимчасово переміщених теж виявляють бажання відвідувати нашу спортивну школу. Зараз серед відвідувачів КДЮСШ – дітки з Курахово, Попасної, Донецька, Харкова, інших окупованих міст.
До мене звертаються й дорослі – батьки дітей з інших областей, які виявляють бажання займатися спортом. Тому планую відновити фізкультурно-оздоровчі заняття, які я проводжу протягом багатьох років з власної ініціативи. От і нещодавно було звернення з приводу проведення таких занять для старшої вікової категорії, що сприятиме психологічному та фізичному відновленню та допоможе адаптуватися до життя в умовах війни.
Я також є куратором університету ІІІ віку, однак заняття з літніми нашими земляками призупинені.
Ми продовжуємо тренування в парку, у спортзалі. Коли звучить тривожна сирена, зупиняємо заняття, спускаємося в найближче укриття і там чекаємо.
– Чи відновлюється у місті спортивне життя?
– Відновлюється. На базі нашої школи було організовано гарний захід "Діти, обпалені війною", а також змагання, присвячені Дню сім'ї. Наші вихованці нещодавно брали участь у змаганнях з легкої атлетики, що проходили у Луцьку.
– Кого можете назвати зараз своєю командою? Хто працює поряд? Хто допомагає?
– Це, звичайно, мій колектив. Він тепер ще більше згуртувався. Велику роботу проводять наші тренери-викладачі: сьогодні відновлюються тренування з волейболу, шахів, кіокушинкай карате, настільного тенісу, легкої атлетики, боксу.
Непросто в нинішніх умовах доводиться й технічним працівникам, які мають велике навантаження. Але ніхто не падає духом, ми працюємо заради нашої швидкої Перемоги.
– Сьогодні кожен бореться на своєму “фронті”. Яке місце в цій справі займають ковельські спортсмени?
– Більшість самих спортсменів продовжують тренування або ж волонтерять чи захищають Україну. Сьогодні на передовій – тренер-викладач з кікбоксингу нашої ДЮСШ Віталій Тимофєєв.
– Які депутатські проєкти Вами реалізовані? Що вдалося зробити, а що поки у планах?
– Наразі важко щось планувати. Хотілося б зробити реконструкцію нашої спортивної школи. У нас до війни були грандіозні плани. КЗ "КДЮСШ імені Євгена Кондратовича" потрапив в сотню спортивних закладів України, на реконструкцію яких планували виділити значні кошти. Нам вдалося своєчасно зібрати всі належні для цього документи. Йдеться про реконструкцію великої й малої чаші басейну, спортивного залу, підсобних приміщень, хлораторної кімнати та заміни там устаткування, перекриття басейну, оновлення фасаду будівлі. На жаль, у зв'язку з війною цей процес призупинився.
Розвивати спорт дуже потрібно, тому хотілося б, щоб відбулася якнайшвидше здача в експлуатацію стадіону "Локомотив". Цієї події чекають не лише легкоатлети, а й багато мешканців нашого міста.
Війна об'єднала народ України. Ніхто не залишається осторонь і допомагає, хто чим може. З перших тижнів війни сприяю організації поїздок на оздоровлення і відпочинок маленьких ковельчан, юних мешканців окупованих областей з сім'ями в Болгарію. Таким чином, з початку війни більше ста ковельчан мали змогу оздоровитися та понад 800 українців з окупованих територій знайшли там прихисток. У реалізації проєкту сприяють ковельська міська влада, влада Болгарії.
Як депутат, сподіваюся втілити ще один задум – відправити на відпочинок та оздоровлення в дитячий табір у Болгарії дітей-сиріт та напів сиріт, дітей-переселенців, сімей загиблих воїнів.
Хотілося б також, щоб в місті приділяли увагу розвитку спортивної інфраструктури. Було б чудово покращити умови для занять з плавання. Потрібно також розвивати легку атлетику, а для цього не обійтися без секторів для метання різних снарядів (молота, спису, м'яча), штовхання ядра. Це дозволить популяризувати такі види легкої атлетики, яким приділяється мало уваги у нашому місті, але які є досить перспективними.
– Ви вже депутат міської ради не вперше. Минулі каденції і нинішня – у чому різниця?
– Мені приємно, що у Ковелі фізкультурі та спорту постійно приділялася і приділяється значна увага. За час моєї депутатської діяльності кожен міський голова зробив свій внесок не тільки у збереження,а й у розвиток спортивної бази ДЮСШ. А це, в свою чергу, сприяє залученню дітей та юнацтва до занять спортом, створенню умов для максимальної реалізації їхніх здібностей у спорті вищих досягнень. Маємо високі результати у веслуванні, кіокушинкай карате, легкій атлетиці, плаванні, кікбоксингу.
Звичайно, на сьогоднішній момент про перспективи розвитку спорту вищих досягнень складно щось говорити чи реалізовувати, адже для цього потрібні немалі кошти.
Нинішня каденція "омолодилася", дуже багато людей, які прийшли у міську раду вперше, з іншим, креативним баченням та мисленням. Хочеться вірити, що у них будуть перспективні плани та нові проєкти.
– Які питання турбують найбільше ковельчан?
– Питання екології. А також проблеми медичного обслуговування, яке має здійснюватися належним чином і бути доступнішим. Адже багато людей звертаються за допомогою на лікування.
Мене особисто турбує здоров'я наших дітей. Тож серед задумів – створити в ДЮСШ реабілітаційну кімнату, де з нашими дітками змогли б проводити оздоровчо-підготовчі заняття перед тренуваннями в басейні. Необхідно також суміщати заняття в спортзалі та басейні. Адже мені як тренеру доводиться часто стикатися з проблемами, пов'язаними з викривленням хребта. А регулярне плавання здатне зміцнити м'язи всього тіла, в тому числі й спини. Позаяк кількість бажаючих відвідувати басейн щоразу збільшується, ми дуже сподіваємося на його реконструкцію.
Сьогодні важливо створити умови для реабілітації учасників бойових дій, зокрема, збереження або відновлення фізичного та психологічного здоров'я наших бійців. Тому потрібно працювати і в цьому напрямку.
Усі ми перебуваємо в абсолютно нових умовах життя. Зараз надзвичайно важливо підтримувати один одного, вміти заспокоїти людей, які знаходяться поруч, насамперед дітей. Тому не менш важливою є психологічна підтримка, а, отже, маємо бути для своїх вихованців не тільки тренерами, реабілітологами, наставниками, а й психологами.
– Ви очолюєте Ковельську ДЮСШ 17 років. Протягом цього часу було багато складних моментів, адже, не зважаючи на обставини, постійно підтримувати на високих щаблях рівень спортивної майстерності у нашому місті – справа не проста. До Вас як керівника цього спортивного закладу запитання: де Ви берете ресурс, щоб працювати далі?
– Треба любити свою роботу – от і все. Чесно кажучи, у мене ніколи не було повноцінної відпустки, адже щоб школа функціонувала, так би мовити, як годинниковий механізм, потрібно бути завжди на місці, ходити, добиватися. Весь час то поточні ремонти, то капітальні, то відкриття басейну, то його закриття. А це потребує зусиль і часу.
Користуючись нагодою, дякую начальнику ПТМ "Ковельтепло" Володимиру Бойку, який завжди йде нам назустріч, адже працівники цього комунального підприємства допомагають в обслуговуванні наших комунікацій. А це непросто, бо маємо складну технічну систему і для її налаштування потрібне втручання вузькопрофільних спеціалістів.
– І наостанок: перше, що зробите після Перемоги?
– Відвідаю родину загиблого учня… А ще – алею Героїв: вклонюся пам'яті бійців, наших загиблих захисників. Це подумки роблю щодня.
Розмовляла Вікторія ЗІНЧУК.
Олена Клімашевська: “Працюємо заради Перемоги”
Залишити коментар